Previous Entry Share Next Entry
Scream for me, Wacken!!!
sandman1975
Як то кажуть...
Перше ніколи не забувається.
Перша двійка.
Перша зароблена копійка.
Перший куплений за свої вініл.
Перший поцілунок.
Перший в житті секс.
Перший в житті ВАКЕН.

image-0-02-01-b3264b6fcced5b63f8c3162f963c1f7643766c73fa46d10d2562249e5191cc6b-V.jpg



На свій сором, до року так 2011-го я гадки не мав про цей дивовижний фест. В 2010-му ми відвідали Sonisphere в Бухаресті з Металлікою та Big Four. Потім він якось злився та зник. Назва Wacken була на слуху, та якось одного разу друг Сергій підкинув інформацію, що на ювілейний 25-й фест W.O.A. - 2014 всі 75000 квитків були продані за один день. Я ще не повірив тоді.
І ось минулого року я видав ідею: "а давайте поїдемо на Вакен!!!"
І хоча в інтернеті була купа картинок з поганою погодою, з людьми в "гівнах", з застрягшими машинами, з розповідями про те, що Вакен- найважчий по фізичним навантаженням подібний захід, десь глибоко в душі сидів звір і він тебе весь час гриз і гриз - Я МАЮ ЦЕ ПОБАЧИТИ...
Бажаючих виявилося 7 душ. З самого початку команда вирішила для себе, що проживання в кемпінгу- все-таки поза нашими силами. Ось такі ми, зовсім не тру-вакеністи... Придбали квитки, причому два вдалося взяти з перших десяти тисяч- на 20 євр дешевших.

image-f6476155f536f81c603d28a9c33be0fe0b57a0a8e75b51a0d82c37f70b7e50fa-V.jpg

Квиток на Вакен- сам по собі сувенир, з високим ступенем захисту від підробки. Потрапляє квиток до тебе (в Україну) поштою на протязі від одного до півтора місяця. В якості опції можна замовити ще й футболку з логотипом, щоб було в чому їхати на фестиваль. Після купівлі квитків клопоталися про житло. Сергій знайшов пансіон на березі Ельби в 30 км. від фестивалю.
З перших команд, що були в списку при старті продажу квитків хотів бачити Blind Guardian, Therion, Unisonic.
В жовтні підтвердилися Iron Maiden,- радощам не було меж, в них був тур на підтримку нового альбому, останнє шоу якого мало бути як раз на Вакені. В мережі люди, що декілька раз були на Вакені, часто пишуть, що по лайн-апу Вакен котиться вниз. Можливо, це так і є.
В грудні добавилося дуже багато цікавих груп. 24 грудня в День народження Леммі добавилися Motorhead, а 29-го Леммі пішов з життя. Отак буває...
Хто б що не писав, але на W.O.A.-2016 було заявлено немало груп, які я до цього не бачив та дуже хотів побачити.
Трохи ближче до дати виїзду з семи учасників лишилося п'ять.
По логістиці цього разу було вирішено так: ми з Женею мандруємо собі "біленьким", веземо з собою купу потрібного краму, всякі казани, мультиварки, спеції, грабуємо по дорозі якийсь Лідл чи Кауфленд на предмет "прісної води" та провіанту, підхоплюємо в гамбургському аеропорту Сергія з Льоньою, добираємося до місця, готуємося до W.O.A. На другий день їдемо в Ітцехо- це найближча до Вакену залізнична станція, забираємо там нашого камрада Пашу, обідаємо- і гей! На Вакен!
Навіть Новий Рік ми зустрічали з думками про Black Sabbath та Вакен. Готувалися ретельно- кожен потурбувався про дощовик та взуття, придатне до замісу вакенських гівен.

image-0-02-01-b0e5539932acea009af2d2f4eb78992fec97a829425c6b03f19fc74305d3b165-V.jpg

image-0-02-01-210a033bcd1c1465463ccb515bfca797c539fc494cff8f814f3bcd6803591bc1-V.jpg

image-0-02-01-49db4c93fd6578e2c5ad900c9a71140beb704ed0450da87a72d5f440a26af043-V.jpg

І накінець, настав, настав цей день, 3 серпня, ми з Женею, під завязку нагулявшись по Берліну Третього Рейху (я за нього написав окремо) вийшли на криву доріжку з метою пограбувати Кауфленд.

20160803_141016.jpg

20160803_132531.jpg

Грабували вибірково- згідно списку. Бонусом пішов Єгермайстер. Пограбування нам вдалося за винятком того, що морква в Німеччині, принаймі в супермаркеті,- абсолютна фігня без запаху та смаку. Не те що в нас, в Україні.
Пограбований Кауфленд мав абсолютно жалюгідний вигляд і ми досхочу насолодившись своєю перемогою, по-швидкому запхали свою здобич в "біленького" та, пришпоривши його, прийнялися наганяти графік. По дорозі по характерній символиці були помічені декілька екіпажів, які їхали туди ж, куди й ми.
Гамбург нас зустрів тепло- ми потрапили в тянучку. Хлопці вже прилетіли, про що було повідомлення в нашій вайбер-групі, та проходили контроль. "Виходьте на дорогу"- пішло від нас повідомлення в вайбер. Це зараз розумієш: яку дорогу??? Куди виходь??? А тоді про такі речі ніхто не подумав.
І ось, вони виходять на вулицю, лунає клаксон- "біленького" подано. Фантастика.
Розкладаючи награбоване, ми зовсім не подбали, куди хлопці кластимуть свої бебіхи, - а куди ми тоді замастирили б п'ятого? З чемоданами в руках, руки висунуті в вікна - ми швиденько, щоб не бачили поліцаї, втікли з аеропорту, та встали на найближчому місці, де була можливість, це була якась заправка, щоб все-таки перепакуватися. Перегорнувши догори дригом весь крам, та склавши його по-новому, нам це вдалося. Потім вже ми як слід привіталися.
Все-таки прикольно призначати зустріч за кордоном в місці, де ніхто з тих, хто збирається зустрітися, не був та не знає, як воно виглядає. Але новачкам везе- і за весь Вакен ми не раз переконалися, що фортуна до нас була ласкава.
"Чуваки, ви хоч уявляєте, що завтра ми будемо слухати та дивитися Мейден?!!!- врубили на всю Seventh Son Of Seventh Son та помчали автобаном до бази. По мірі наближення до Вакену концентрація автівок з символікою W.O.A. зростала, деяка була зроблена просто скотчем.
На під'їзді до бази помітили здоровенну споруду- атомну електростанцію.
На парковці біля нашої бази стояло до десятка автівок з польськими номерами. "Ого, поляки на Вакен підтянулися!"- сказали ми. Зайшовши в хату, я показав козу та голосно сказав:"Вакееен!!!". На мене забалділо витаращилися десять поляків, які вечеряли за столом. Я бігенько зоорієнтувався, зрозумів, що поляки ці ніякі не металхеди, а просто заробітчани, заговорив з ними про інше.
З цією базою теж ще до цього приколи були. Вони раптово зникли з букінгу, а разом з ними і наша бронь. Ми їм листа- вони не відповідають. Для нас це питання критичним було, самі зрозумійте- коли в сільську місцевість приїздять одночасно 75000 людей, і не всі вони живуть в кемпінгу- все наявне житло поблизу займається. Потім написали листа, що нас тепер 5, а не 7, заголовок відповіді був STORNO, тобто анулювання німецькою. Тут в деяких камрадів істерика почалася, я вже почав думати, куди складати намети, каремати, спальники. Ми їм телефонного дзвінка, ми німецької не розуміємо- вони англійської, але підтвердили, що чекають на нас. Але все одно, мандраж був.
Він підсилився, коли ми зрозуміли, що хазяйвів на базі немає, а поляки нічого про наші номери не знають.
Після дзвінка власникам старший з поляків повів показав нам наше помешкання. Це був просто приватний будинок, перероблений в хостел, в якому крім нас мешкало душ двадцять поляків. Умови були близькі до спартанських, але нам саме такого і хотілося, рушники нам пообіцяли на завтра. Влаштувалися та подерлися на дамбу. Звідтіля був шикарний вид на Ельбу.

image-0-02-01-dc48e355f28ff4462a935dc9ecedef95db059a377319c806a59eceef36cecd68-V.jpg

Мимо нас постійно снували баржі, балкери та контейнеровози. Все-таки, Гамбургський порт- другий в Європі по вантажопереробці. Недалеко пробіг заєць. Сама собою прийшла ідея притягти на дамбу стільці та влаштувати там "вечорницю" з пивом та бастурмою та сиром, привезеними з Одеси.
Прокинувшись рано-в-ранці, побачили, що ми самі на базі- всі поляки поїхали на роботу. Ми добре поснідали куриним супом- це вже стало традицією.
image-0-02-01-76289380f1ae7fc0a103e9dfa0241659ad353e0e5c24ebe5c90731a55cdf90ef-V.jpg

image-0-02-01-0808764e71266c05650e9e470c10a7b7224e00419fd09117489f856cd9ea5194-V.jpg

Через якийсь час прийшла здоровенна молода німкеня-прибиральниця (дивно, але німці ще присутні на таких посадах) до 1.80 м на зріст та вагою більше ста кілограмів. Вона не розуміла ані слова англійською, а нам потрібно було вирішити деякі побутові потреби типу рушників та трохи прибратися в кімнатах. "Towels!!!"- разів п'ять їй казали- все безрезультатно. В кінці-кінців Сергій взяв рушника одного з поляків і показав німкені і протягнув п'ятирню- 5 штук. O, Ja-Ja, нарешті зрозуміла, що треба та повела Сергія в свою каморку та дала нам звідтіля ті рушники. В каморці Сергій побачив пилосос.
Льоня захотів прибратися та спробував попросити в неї пилосос. Це ніяк не вдавалося, поки він просто не взяв його та не пішов в наші кімнати, а німкеня гуськом йшла за ним, думала, він хоче насадити пилосос. Виглядало це дуже ржачно.
Після льоніного прибирання німкеня, ми як раз сіли ласувати пловом, ще раз пішла прибиратися в наших кімнатах.
Сергій спробував її відговорити, мовляв, ми вже прибрали, але вона ніяк не реагувала, та як робот, продовжила. Історія з німкенею назавжди увійде в наші real stories.
По програмі сьогодні в нас був плов, для цього ми окупували загальну кухню та приступили до приготування.

image-0-02-01-c8f1025001a854adc9d6a2bf60725f05e2520f011d06ab00ce979881a2b8d29c-V.jpg

image-0-02-01-2340dbf55a065f47e92c4248aea944fb7ffe89506e76c6de51b34553243d6ba6-V.jpg

Потім хлопці поїхали в Ітцехо, де мали вирішити ряд питаннь:
1. Зустріти Пашу.
2. Заправити "біленького".
3. Продати квитки невідбувшихся вакеністів.
4. Поповнити запаси "прісної води"
5. Різне.
В Ітцехо на станції був логістичний аншлаг,- металхеди з потягів забивалися в автобуси на Вакен. Крім наших, квитки продавали ще декілька людей.
image-0-02-01-69df889ffbbe99df5a4ca301ea8464a4cbbdec2c5003596d74ba72d8b691e44b-V.jpg

image-0-02-01-4a4b4a4ccaf1cea6bbf974132d47054a63349e16131d7924f86c3af7844bad04-V.jpg

Постоявши безрезультатно хвилин 15, було прийнято рішення їхати на базу, де вже підходив плов. Смакові якості плову, трохи зіпсовані нікудишньою морквою, були компенсовані прекрасною бараниною, яка як не дивно, продавалася в Кауфленді. Хаммельфляйш німецькою.

image-0-02-01-d424100f18c3fef57b382d5b5f9ed23f53374b6a9e3c8a4b6c2d212cbe7430c8-V.jpg

image-0-02-01-4036ea2395c999ac3345e697975a4b2a277409e214aeacb59b39e84247d0f2d5-V.jpg

Одна з причин, по якій ми відкинули кемпінг- це труднощі з приготування там їжі. Все-таки їсти 4 дні сухпайок та гріль, або хавку з фудкорту, коли ти пішов на п'ятий десяток- для нас це... А без холодильника яка готівля? Можна приперти з собою холодильник, але тоді треба перти й генератор. Коротше, ми до цієї глави ще не дойшли, особисто я можливості в майбутньому колись добре закинутися в наметовому містечку не відхиляю.

image-0-02-01-13c6ed1b7adbd5be10f180e4f64a51a55c9a9de52f7d87465badc91455790786-V.jpg

image-0-02-01-3be6a6f79c4506ebc05310ab241733866c621c15c8d136293f0e5494c691d580-V.jpg

image-0-02-01-0ef90d8c49ced87e451a33459981a4f836ce7398a083e692d454acfbbd75aca2-V.jpg

Коротше, в перший день Вакену ми бенкетували на базі як королі, тому й двинули на фест без врахування того, що нам ще треба обміняти квитки на браслети.

00001373.JPG

Ех, аби знаття.
Як каже Сергій, в кожне нове місце треба одразу приїздити в другий раз.
Старий добрий Saxon, пробач нам, це наш перший Вакен, ми тебе проходили по задвіркам Вакену. Але ми тебе чули!
На в'їзді в село стоїть стела в вигляді логотипу W.O.A. - ну все для бажаючих сфоткатися, висить банер, де тобі кажуть, що тебе тут чекають. Потрапивши на перший гостьовий паркінг, ми зрозуміли, що це казна де, поїхали далі, заїхали вже в семий центр, далі поліція вже не пускала. Тут ми знайшли двір, щось на зразок місцевого току, власник якого паркував автівки по 5 євр. Поставили там біленького. Пішли в розвідку, але всі крім Паші пішли не в вакенівському взутті, думали, раз дощу не було, то там на полі все добре.
Ми йшли по вулиці і забалділо роздивлялися все навкруги, вдихали атмосферу свята.

00001380.JPG

00001379.JPG

00001378.JPG

00001377.JPG

00001376.JPG

00001374.JPG

image-0-02-01-a4d8784113d35ea1e6c1bc15561a25bd3472d5487f3ff403ef1bff8e76bfe850-V.jpg

image-0-02-01-97bb1c464c228a44e59e87c41b7936d9bd26018909d7bc3d4b95eda1daf81d05-V.jpg

image-0-02-01-0ba9e39fc1bec2dc747cb0e185dbf6f04b649ed3dbd5068db6f04ebfaf627a97-V.jpg

Але по мірі просування вперед зростала тривога, що ми щось зробили не так, особливо після поглядів на взуття людей навкруги нас. Самим розумним після Паші виявився Сергій, забив тривогу, та разом з Женею повернувся в "біленький" за вакенівським взуттям.
00001375.JPG

Так ми втратили хвилин 30. Ми йшли далі, атмосфера свята посилювалася. На першому кордоні в нас перевірили квитки та мені нарешті стало ясно, що пора перезутися.

00001381.JPG
20160804_171417.jpg
Ми нарешті наблизилися до зони сцен, але нас відправили ще за кілометра півтора міняти квитки на wristbands- браслети, коротше.
00001382.JPG

00001386.JPG

Міняли їх в будках, що знаходилися біля іншого входу в зону сцен зі сторони кемпінгу. Ми зрозуміли, що Saxon сьогодні точно мимо нас...А так хотілося побачити...
Колоритним був банер, на ньому просили не сцяти на Святу Вакенську землю, зовсім поруч німці цинічно той банер ігнорували.

00001385.JPG

00001384.JPG

Були банери з історією всіх фестивалів з 1990-го.

00001383.JPG

Ми таки дісталися довгоочікуваних будок, нам понадягали на руки браслети та кожному дали Full Metal Bag, в якому була купа різних класних ніштяків. Але на нас чекала нова несподіванка. Ми не слідкували за новинами, в цілях безпеки, та щоб не витрачати час, на фест було заборонено проносити любі рюкзаки та сумки. Тому хоч бери той метал бег та кидай в смітник...ну...так вчинити ми не могли.
Тут Женя, як наймолодший, визвався віднести всі наші метал беги в "біленький".

00001395.JPG

00001393.JPG

00001392.JPG

00001391.JPG
Так ми зайшли вже на фест, але з солідарності з товаришем, не стали йти до сцени, де вже увівсю лабав Foreigner, а пішли купувати мерч.
Такий шалений вибір я побачив вперше в житті. Очі розбіглися та довго докупи не могли зібратися.
Ось, дивіться.

00001402.JPG

00001401.JPG

00001400.JPG
Звістно, пофоткалися біля Леммі.
00001396.JPG
По складеній мню програмі ми сьогодні мали дивитися Saxon, Foreigner, Whitesnake, Iron Maiden, Lemmy tribute.
Всі, крім Iron Maiden мали виступити на Black stage, Maiden- на True stage, які знаходяться поруч.
Після того, як закупилися мерчем, просто посідали на сухе місце, в перший день такі ще можна було знайти, та роздивлялися мешканців Вакену, якими ми теж нещодавно стали. А подивитися було на що, повірте.

00001407.JPG

00001406.JPG

00001405.JPG

00001404.JPG

00001403.JPG

00001399.JPG

00001398.JPG

00001394.JPG

Женін похід до "біленького" та назад зайняв десь півтори години. В "біленькому" було все, що могла бажати душа металхеда, коли він повертається з концерту.
image-0-02-01-270843719d956ff23c8129ee0ebc9a53c9d7f0151daa6b457ce93ac4f5296565-V.jpg

Цельтвег нас багато чому навчив. Ми в глибині душі сподівалися, що Женя здогадається перелити з пляшки Джемесон до фляги з металбегу.
Він довго не міг нас знайти, скупчення такої кількості людей зробило проблемним роботу інтернету на фесті, тому вайбер-зв'язок в нас був через раз. І все-таки знайшов.

20160804_185900.jpg

20160804_185839.jpg

Як ми й сподівалися, на поясі в нього бовталася така бажана фляга з джемесоном. "Чому одна?"- поставили на вид.
Жалкую, що, відпивши свої 30 грам, не набрав повні груди повітря та не загорланив:"ВАКЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕН!!!!"
Наступного разу саме так і вчиню. Ми відзначили, що ми, нарешті таки на Вакені.
Провели швидку "військову нараду в Філях": скоро мався виходити Дейв Ковердейл з групою Whitesnake, як ми вже примітили, багато хто вже місив гівна під True stage в очікуванні Дікінсона і ко, True та Black сцени знаходяться поруч та ніколи одночасно не бувають задіяні, як це зроблено на всіх людських заходах, а звук та відео можна спостерігати, знаходячись біля сцени, що поруч. Тому прийняли вірне рішення Ковердейла дивитися під True stage. Дійшли десь до ряда 15-го та зупинилися, утворивши мінітабір.
І ось, під пісню The Who "My generation" вийшли Whitesnake. Це був єдиний виступ, який ми подивилися на величезному моніторі. Важливо бути нам було на гарних місцях на Мейден, яких ніхто з нас, крім Льоні, не бачив.

image-0-02-01-73b22e6ab963b2788445d3666ca7d27be949bdb43b4934391e410caf160be55e-V.jpg
Whitesnake я вже бачив- вони в 2011-му були в Одесі. Я був на тому концерті на милицях- сидів збоку. Концерт запам'ятався помимо іншого одним інцидентом. Орги в Одесі раніше любили влаштовувати "партери". По схемі: сцена, "партер", фанзона. Видимо, для комфорту жлобів. Перед "партером" орги необачно лишили ще місце, десь зі сто квадратних метрів, в якому топталися штук 5 типу охоронців чи ще кого. Почався концерт. Ковердейл жестами запросив народ з фанзони на те вільне місце, народу пропозиція сподобалася і він хлинув туди, заполонивши той майданчик за 20-30 секунд. "Партер" не встиг навіть очманіти. Коли прийшли в себе- було пізно. Подивіться початок відео- там цей момент дуже добре видно. Ті хто були нормальні, повставали зі своїх стільців. Жлоби з "партеру" продовжили сидіти, а то вони купили дорогі квитки, щоб весь повний Палац спорту дивився не на Whitesnake, а на їхні дорогі вбрання, а самі вони розраховували насолоджуючись своїм не знаю чим, сидячи дивитися на Ковердейла і ко., а також за реакцією публіки на себе.



Але жлоби з "партеру" не могли з цим змиритися і з початком третьої пісні орги спробували відтіснити народ від сцени назад в фанзону за допомогою двох десятків міліціянтів-пепсів.
Ковердейл вчинив як справжній рокер, він припинив концерт, декілька разів бахнув стойкою для мікрофону об підлогу, сказав міліціянтам, що все гаразд, міліціянти разом з оргами зрозуміли, що якщо вони не припинять, Ковердейл просто піде зі сцени. Міліціянти під свист публіки з ганьбою пішли з "партеру". Так їм прийшлося розраховуватися за чужі помилки. Після цього випадку не пригадую "партерів" в Палаці спорту.
Так що я поважаю Ковердейла не тільки за його творчість, а й за цей вчинок, свідком якого я був.
Ось ще відео, там добре видно момент як він припинив концерт, причому, журналісти не написали про причину припинення, а я добре пам'ятаю, дивіться з 13.58.



Вибачте за відступ, але згадалося.
20160804_204543.jpg


У Ковердейла цього разу був інший ударник, тому при драм-соло ми не побачили розрекламовану мною фішку, яка була на концерті в Одесі. Працювали "змії" дуже добре, особливо Ковердейл. Поруч з нами стояла трійця німців нетрадиційної орієнтації. Один неголений шваб років за 50, двоє інших - молодики років по 28. Бля, як вони нас дістали, старший був синій в гівно і мало розумів, що відбувається. Коли Ковердейл почав Is This Love вони просто ізійшлися цьом-цьомами, ми ледве не ізійшлися своїм обідом. Один з молодиків пару раз намагався заговорити, протягав руку, але я його ігнорував. Мені взагалі пох хто кого там куди, але до тих пір, поки це не заважає мені жити.
Ми вишикувалися "свинею" та рванули на декілька рядів вперед, тут вже не було в нас подібних сусідів.
Взагалі, я вважаю, Whitesnake- це hard rock, а не heavy metal. Але це жодним чином не означає, що я не хотів їх бачити в рамках Вакену. Виступили потужно, цікаво, цього разу не грали ані Burn, ані Soldier of fortune. Тільки Whitesnake. Поки вони виступали, нас накрило гарним таким дощем,
20160804_205958.jpg

провели випробування свого обладнання, все було чьотко, жоден металхед з району, де ми стояли, не уходив. Але в дощовику тіло геть не дихає.

20160804_211931.jpg

Ковердейл і ко попрощалися та пішли зі сцени. Всі завмерли в очікуванні хедів дня - Мейден. Дощ не припинявся.
Він просто то підсилювався, то затихав.
І ось, почалося.
Шоу почалося з If Eternity Should Fail- композиції, яка відкриває новий альбом. Сцена була дуже круто задекорована- над нею працювали весь день, горіли смолоскипи,- заграв красивий вступ, почувся голос Дікінсона, потім ми вже побачили й його самого, він стояв понад барабанною установкою, та тримав руку типу на алтарю.

woa-patrick-schneiderwind-ironmaiden-achtung-vertrag-(15-von-32).jpg

Після слів
Black dog in the ruins is howling my name
So here is the soul of a man
різко вступили всі музиканти та почалося по-справжньому.

00001409.JPG

00001408.JPG
До цього я бачив купу відео Мейден, я їх слухаю з 1988-го. Мій однокласник Олег Япієв непагано малював олівцем, він перемалював з фотографій обкладинки всіх альбомів та синглів, які до нас потрапляли (фотографії, не платівки), малював на ватмані А0 або А1, його кімната вся ними була увішана. Першим альбомом, який послухав, був Seventh son of seventh son. Не дуже розумію альбоми 1995-2006 років.
Натовп шалено вітав хедів дня. Ми стояли навпроти гітариста Яніка Герса, він закидував ногу на якусь тумбу та розгойдував її,
image-0-02-01-5ff8d5464c5637e0d3da4d3fcdbd900d4fa18bec49b2f92ca8ea1036ba7ba54c-V.jpg

музиканти майже не стояли на одному місці- постійно рухалися. Фірма, що там казати...
І тут, коли Дікінсон забажав, щоб металхеди підтримали його видав своє фірмове: "Scream for me, Wacken!!!"
Ми не підкачали.
Відіграли дві пісні з нового альбому, Брюс почав розповідати про те, що вони записали класний альбом та відіграли з лютого 72 концерти , потім про декілька поколіннь фанів, і раптом він побачив хлопчика років семи-восьми,

20160804_215401.jpg

який стояв з мамою в першому ряду, звернув увагу на них операторів, і оголосив Children of the Damned, вийшло дуже круто, фірма.
Тут же Адріан Сміт вступив на акустичній гітарі, яка вже була встановлена на стойку. Брюс вже не так класно співав її, як на запису 1982-го, але все одно супер, я вважаю його одним з самих класних вокалістів всіх часів.
Брюс потім ще оголосив, що дощ, нарешті, скінчився, Бог металу почув нас.
До звуку в мене небуло жодних претензій. По закінченню дітей проклятих Харріс фірмово "розстріляв" всіх присутніх своєю бас-гітарою,

woa-patrick-schneiderwind-ironmaiden-achtung-vertrag-(13-von-32).jpg

а відеоінженери показали (нам його було не дуже видно з нашої точки) як Ніко МакБрейн ліктем лупив гігантську тарілку, яка завжди висить в нього за спиною.
Брюс оголосив наступну пісню Tears of a Clown, сказав декілька слів, що вона присвячена пам'яті Робіна Уільямса. З усього нового альбому, а він взагалі дуже гарний, мені ці сльози клоуна сподобалися найбільше. Наступною була теж нова The Red and the Black, почалася вона та закінчилася програшами Харріса.

00001415.JPG

00001414.JPG

00001413.JPG

00001412.JPG

00001411.JPG

00001410.JPG

Дікінсон дуже проникливо її співав, на ній почалися перші масові "запливи", про це розповім окремо: бажаючий (ча,чі) "поплавати" просить своїх сусідів його підняти і потім "пливе" на руках металхедів в напрямку сцени, таке для мене геть не нове, ми ще років 20 назад таке бачили, новим був абсолютно масовий характер "запливів", посилений взуттям та одягом в вакенських гівнах, але ніхто не обурювався, навпаки, всі веселилися, ну і ми також.
20160804_215745.jpg

Зрозуміло, коли дівчата або хлопці там до 85 кг., а пару разів довелося потримати чуваків за сотку кілограмів- особисто я б не ризикнув би, досить з мене пригод. Біля сцени "плавунів" спокійно приймали і вони йшли знову в фанзону дивитися концерт.
Гітаристи солювали по черзі, дивитися та слухати це було одне задоволення. На кожну пісню позаду сцени був свій баннер, та , як мені здалося, інша робота світла.
Наступною була The Trooper,

00001417.JPG

00001416.JPG

вона є, мені здається, в кожному концерті. Хто не знає, там йдеться про англійського кавалериста часів Кримської війни 1854-го року. Дікінсон надягає мундир та розмахує англійським прапором. Я бачив на відео це десятки разів, але краще один раз на власні очі, що там казати.
За The Trooper прийшла черга Powerslave. Дікінсон традиційно був в масці,

00001421.JPG

00001420.JPG

00001419.JPG

00001418.JPG

такої я ще небачив. Коли дійшло до приспіву, він спіуче видав своє:"Scream for me, Wacken!!!", причому звучало воно як:"Scrrrrrream for me, Wacken!!!", досі мурашки по спині,- фірма (наголос на "а")
Потім додав Оззікове "I can't fucking hear you!!! Scream for me, Wacken!!!" Знову пішов дощ. Не видно було, хто підспівував на приспіві, мабуть з фонограми бек-вокал йшов.
Тепер "плавуни" проз нас йшли непреривно, просто конвейєром, з їхнього взуття нам перепадало. Знову підходить приспів і знову "Scream for me, Wacken!!!" По враженню, для мене ця пісня на другому місці після Tears of a Clown. Харріс, який є автором переважної більшості пісень частенько підспівував Дікінсону, хоча і не в мікрофон. І знову приспів і знову
"Scream for me, Wacken!!!"
Tell me, why I had to be a powerslave?
I don't wanna die, I'm a god, why can't I live on?
When the Life Giver dies, all around is laid waste,
And in my last hour, I'm a slave to the power of death.
Вже місяць пройшов, а я все бачу та чую як зараз.
Наступною була Death or Glory, Дікінсон вибіг спиною до сцени, на голові була маска мавпи,

00001423.JPG

00001422.JPG

яка дивилася на фанів, в кишенях штанів були банани, виглядало кумедно, натовп повторював за ним всі його жести.
Перед The Book of Souls Дікінсон наголосив що цього року Ніко МакБрейну виповнилося 64 роки, тобто не такі ми вже молоді пацани, та розповів про наступну пісню, з моїм рівнем англійської я зрозумів , що там про зліт та занепад якоїсь імперії, хто знає більше, скажіть. Заголовний трек альбому - як у них завжди - дуже красивий та потужний.
Ближче до кінця пісні на сцені опинився Едді-папуас зо три метри на зріст, вон розмахував томагавком

00001427.JPG

00001426.JPG

00001425.JPG

00001424.JPG

та увівсю розважав металхедів. Янік Герс декілька разів проскочив в нього між ногами. Потім Брюс підступно вирвав серце з грудей Едді, побрискав "кров" на музикантів та закинув його в натовп. Закінчили теж красивою грою на акустичній гітарі.
Наступною була Hallowed Be Thy Name,
woa-patrick-schneiderwind-ironmaiden-achtung-vertrag-(30-von-32).jpg

woa-patrick-schneiderwind-ironmaiden-achtung-vertrag-(24-von-32).jpg

там йдеться про бесіду чоловіка, засудженого до страти через повішення, зі священиком. Дікінсон був з петлею. Музика в цій пісні дуже потужна, а вокал настількі емоційний та проникливий, що віриш, що Дікінсон вліз в шкіру того бідолахи. На повільному місці, там де багато тарілок, Дікінсон розмахував верьовкою та бив нею по тарілкам. Коли задумуєшься, розумієш, що фірма створюється роками, кожна ось така деталь дійсно крутого шоу. Ну і очікуване "Scream for me, Wacken!!!"
Ми дочекалися Fear of the Dark, я її дуже люблю, а конвейєр свою роботу не припиняв ані на хвилину,- десятки хлопців та дівчат "пропливли" на виступі Мейден. Гітарне соло в цій пісні, на мій погляд, одне з найкращих в їхній історії. І знову "Scream for me, Wacken!!!".
На "Iron Maiden" в середині пісні позаду під знову таки "Scream for me, Wacken!!!" показався Едді-папуас,

00001428.JPG

в кінці пісні він "підірвався". Коли буду наступного разу дивитися їхнє шоу, можливо, воно й не призведе на мене такого грандіозного враження. Це був типу "фінал", Янік Герс покрутив своєю гітарою, ніби хотів шпурнути її в натовп,

woa-patrick-schneiderwind-ironmaiden-achtung-vertrag-(29-von-32).jpg

Ніко кинув декілька палочок і група зникла зі сцени, але бичий череп з газовими язиками полумені декілька раз випускав десятикратні язики, ніби казав: одразу ніхто не уходить.
І дійсно, пішла начитка- наступною була «The Number of the Beast». В куту сцени возсідав величезний рогатий.

00001429.JPG

"Six Six Six - The Number of the Beast»- співав натовп разом з Брюсом. Периодично спалахували файери.
По закінченню рогатий моментально зник, а Дікінсон видав красиву промову про мир в усьому світі "всє люді братья" тощо. "We are Blood Brothers"- гаркнув він і так почалася ця пісня.

image-0-02-01-644c581083b21df6e23282bdf4c22ce26b816d82ecfe8f2ecd086b67aa2d7ec2-V.jpg

За нею, без паузи, Wasted Years, вступ до неї- самий красивий, на мою думку.
Відіграли вони концерт вище всіх похвал. Дікінсон пообіцяв декілька концертів в Німеччині в 2017 в той час, поки музиканти кидали медіатори та палички. Ми цього разу без жодного трофею, але нічого.
Дікінсон передав слово Ніко,- той подякував фанам за шалену підтримку на найкращому метал-фестивалі в світі,

00001432.JPG

00001431.JPG

00001430.JPG

Брюс на той момент вже був в одних шортах, Ніко попросив фанів зробити класний задній план для кадру, а після знімку сказав, що в неділю у Брюса День народження і заспівав:"Happy Birthday To You!!!"- звістно, всі заспівали разом з ним.
Так закінчівся виступ Iron Maiden.

00001433.JPG

Ми трохи застрягли в безглуздих спробах відшукати медіатор в вакенських гівнах,- після цієї спроби ми більше цього не робили, та пішли в напрямку Black stage, там ось-ось мав розпочатися трибьют Леммі.
До сцени вже не пішли- дивилися на екрані, іноді поглядаючи на сцену.
Що сказати, вшанували пам'ять Леммі від души, як я вже писав, Motorhead мали виступити на Вакені-2016. Почалося все з вою сирен та їхнього бомбардувальника, який був підвішений на сцені як на справжньому концерті Motorhead, потім показали невеликий фільм-нарізку з його численних інтервю, показали скільки дали концертів, скільки продали альбомів, скільки намотали миль світом в своїх турне.

IMG_0475_WOA16_Lemmy_M_Sensche_HiRes.jpg

Потім ніби живий гаркнув Леммі:"We are Motorhead, We Play Rock'N'Fucking'Roll"- як він постійно робив, відкриваючи виступи. На сцену вийшли Міккі Ді та Філ Кембелл,

IMG_0619_WOA16_Lemmy_M_Sensche_HiRes.jpg

IMG_0592_WOA16_Lemmy_M_Sensche_HiRes.jpg

на моніторах показали, як б багатьох фанів в перших рядах пішли сльози....."Hello, Wacken!-Hello, You, Motherfuckers!!!- привітали фанів.

IMG_0551_WOA16_Crowd-BUehne-Graben_M_Sensche_HiRes.jpg

IMG_0541_WOA16_Crowd-BUehne-Graben_M_Sensche_HiRes.jpg

IMG_0526_WOA16_Crowd-BUehne-Graben_M_Sensche_HiRes.jpg

Сказали, що , як не прикро, але це останній раз, коли можна побачити бамбардирувальник Motorhead, не буду всього розповідати- це є на youtube, скажу, що було дуже зворушливо, щиро, від душі.... під кінець на сцену вшанувати пам'ять Леммі прийшла вдова Ронні Джеймса Діо, ми додивилися до кінця, та поїхали на базу- шалений фестивальний день просто не лишив нам більше сил.
Чекайте продовження.
Як кажуть, далі буде...

  • 1
Подробненько :)
Ну раз пошла такая пьянка , и ко второму дню видео запилю с улицы . Там немало гарных тел

Готуємо літопис онукам!

  • 1
?

Log in

No account? Create an account