Previous Entry Share Next Entry
Fidenza-Bologna-Parma
sandman1975

В цій подорожі ми планували зупинятися лише в агрітурізмо, а ще думали пробігтися по аутлетам. Один з них знаходиться в Фіденці, біля неї я і знайшов агрітурізмо. Так з Маранелло попрямували ми до Фіденци, трохи довго шукали кінцевий пункт, нашому подиву та розчаруванню не було краю: так зване агрітурізмо знаходилося не тільки біля дороги, та ще й біля якогось заводику.

Це я спокусився на ціну в 60 євро, якої в цій'локації більше ніхто не пропонував, і відсутність відгуків в букінгу мене не засмутила.




Це було так зване несправжнє агрітурізмо- це був просто ресторан з чотирма номерами та 20-ма сотками газону та штучною водоймою з жабами, ще був загон з двома поні. Настрою не стало зовсім. Та ще й господиня на ім'я Габріелла зовсім не говорила англійською. Для того, щоб владнати з нами всі справи, вона зателефонувала своїй працівниці та використовувала її як перекладача, це було прикольно. Та нас запевнила, що нам сподобається, адже у Габріелли чудова кухня. Робити було нічого, вирішили ми лишитися. Влаштувавшись в номері, я пішов спитати про вай-фай, але мені дали кабель, добре, що ноут я також взяв. За весь день переїзду та Феррарі ми майже нічого не їли, а з ресторану доносилися приємні аромати. В ресторані було душ 20 людей, Габріелла з працівницею, яка знала слів 50 англійською, спитали щодо замовлення, меню в цьому закладі не було. Для початку ми взяли декантерчик білого casa vino frizzante (з газком, але не шампанське) casa значить дім, оселя, тобто домашнє вино. Не стали ми сильно розпитувати про страви , довірилися господині. Вечеря в неї коштує 25 євро. Нам принесли дві тарілки пармської шинки різної маслини, сир. Вино мені вдалося чудовим, пилося дуже легко. Виявилося, що за наступне вино грошей не беруть!!! Потім принесли тортеллі- на вигляд нагадують пельмені, але начиння там сир рікотта з травами, а всі ці тортеллі в соусі болоньєзе. Дуже смачна та споживна штука, я вам скажу. Також у Габріелли можна придбати і домашню пармську шинку, і домашню паста, а також домашній сир, але вона сама нас відмовила, мовляв не довеземо. Casa bianco vino та тортеллі зробили свою справу- все було не так погано. З ранку ми планували подивитися Болонью.
Від Фіденци до Болоньї біля 130 км, коштує по автобану така відстань біля 10 євро- там немає тунелів.

Квиточок платних доріг
Шукаючи недорогу парковку, стали свідками як поліцейські складали адмінпротокол за безквитковий проїзд в автобусі, ми їх по дурості сфоткали, чим привернули до себе увагу та довелося слухати лекцію про те, що їх при виконанні фоткати не можна. Прикинулися "моя твоя непонімай". Парковщиця виявилася полячкою з Бєлостоку, ми з нею поговорили трохи, з'ясусали де зупинка оглядового автобусу, огляд Болоньї ми планували почати саме з цього. Здивувало, що ця жінка з її слів живе в Болоньї біля 10 років, але ні разу не їздила на екскурсію.

Поліція при виконанні.
Автобус розпочинав маршрут з Piazza Maggiore. Перші сильні враження від міста на нас справили аркади, які збережуть від сонця та дощу, та пофарбування фасадів будинків- там були всі віддінки червоного та жовто-гарячого. Саме "червоною" і називають Болонью-місто найстарішого в Європі університету, заснованого в 1088-му році. Данте, Петрарка, Коперник були в свій час його студентами. Винахідник радіо Марконі народився і виріс тут. Аборігени кажуть :"Bologna- Dotta, rossa, grassa". Що означає вчена, червона, товста. Чого вчена та червона зрозуміло, товста через смачну та споживну кухню.



аркади, відтінки

фонтан Нептуна на Piazza Maggiore

жонглер з скляними кулями, його виступ дивилися чоловік 50

без слів

Як я вже казав, огляд ми почали з поїздки на оглядовому автобусі, потім думали повторити його пішки


Ця дівчина- сестра нареченого, вони родом з Нігерії, вчилися тут в університеті та вирішили лишитися. Вважають себе італійцями. На питання, звідкіля ж наречена, вона зам'ялася. Нам здалося, мабуть з Румунії.



Підійшов час пообідати і стали ми вибирати заклад, де скуштувати болонської кухні. Ми стали ходити подалі від Piazza Maggiore, щоб знайти заклад, де сиділи б місцеві. Раптом почули: "Садитесь здесь, вам тут понравится!" Це сказала миловидна жіночка, яка з родиною сиділа на літньому майданчику фіш-ресторану "Il Pescatore". Ми трохи подумали, адже морепродукти в Болоньї не планували, але у Габріелли ми болонську кухню чудово покуштували, та вирішили впасти тут. Ми познайомилися, її звали Ольга, родом вона з Донецьку, вона вже років 15 живе в Болоньї, власник закладу- друг їхньої родини, ми попросили її зробити замовлення для нас на свій смак. Також тут було незрівнянне домашнє вино. Ми чудово провели там час та отримали неабияке гастрономічне задоволення, а на завершення ще й випили з Ольгою та її чоловіком (на жаль, ми не запам'ятали, як його звуть) за дружбу італійців та українців.
Дякуємо тобі, Оля!!!









Ось так тут годують! Сторінка закладу, хто цікавиться http://www.ilpescatore-ristorante.it/index.asp

А це все, що лишається.
Треба було продовжувати, на паровозику ми дісталися Базиліки ді Сан Люка, яка знаходиться на Сторожовому холмі. До неї веде найдовша в світі галерея з 666-ти арок та 15-ти капличок довжиною більш як 3,5 км, побудована в 17-му столітті. Сам по собі храм незвичайний, я такої архітектури раніше не бачив. Зайшли в храм, там відбувалася служба, трохи посиділи та пішли гуляти навколо. Якщо б я там жив, то частенько ходив би туди гуляти.










З холма відкривався чудовий вид


На жаль, часу спуститись пішки по галереї до міста вже не було, тому ми сіли знову на паровозик, бо я ще хотів піднятися на башту Асінеллі.
Не доходячи до каси, на стінці висить картинка з пропорційним зображенням головних веж Італії. Інформація цікава тим, хто вже піднімався на якусь з них, щоб реально оцінити свої можливості - все-таки 97 метрів пішки.


В середні віки серед багатих сімей Болоньї було дуже популярно будівництво веж. Дослідники пов'язують зведення веж в Болоньї з періодом Боротьби за інвеституру (найбільш значний конфлікт між церквою і світською владою в середньовічній Європі). Крім того, що вежі символізували міць свого власника, вони також виконували захисні і житлові функції. В XII - XIII століттях в місті, згідно з деякими джерелами, налічувалося понад 100 веж, з плином часу багато вежі були зруйновані або обрушилися самі, і до наших днів збереглося близько двадцяти будівель. Азінеллі (97 м) і Гарізенда (48 м) - найбільш відомі з болонських веж .

Точної дати побудови вежі Азінеллі немає, але вважається, що будівництво почалося між 1109 та 1119 роками. Проте перший документ, що згадує вежу Азінеллі, датується тільки 1185 роком, майже через сімдесят років після передбачуваної дати будівництва. Назва башти походить від сім'ї, якої традиційно приписується будівництво цієї споруди. В XIV столітті власниками вежі Азінеллі стали міська влада. C тих пір вежа використовувалася і як в'язниця, і як фортеця. Між двома баштами, на висоті 30 м над землею, був побудований дерев'яний перехід (згорів під час пожежі 1398). У 1488 році у підстави вежі була побудована маленька фортеця, що служила вартової для солдат. Вчений XVIII століття Джованні Гульєльмо проводив різні наукові експерименти на башті Азінеллі, вивчаючи гравітацію. В 20 столітті, під час Другої світової війни, вежа використовувалася як пункт спостереження.

Існує і романтична версія будівництва вежі Азінеллі. На початку 11 століття в Болоньї жив один бідний юнак. У нього було кілька в'ючних ослів, за що його і звали Азінеллі («asino» - осел). Він доставляв з річки Рено щебінь і пісок для будівельних робіт у місті. Одного разу він побачив у вікні одного палацу прекрасну дівчину і закохався так сильно, що зважився просити у її батька, багатого і знатного пана, дозволу на весілля. Батько відповів жартом на прохання юнака: «Коли збудуєш найвищу вежу в місті, віддам тобі за дружину мою дочку». Бідний молодий чоловік засмутився, життя йому стала не в радість. Але одного разу, працюючи на річці, юнак виявив скарб золотих монет. Не гаючи часу, він найняв будівельників, і коли через 9 років у центрі Болоньї зросла найвища вежа, юнак Азінеллі зміг, нарешті, одружитися на своїй обраниці.

Піднятися на вежу коштує 3 євро, для disabled безкоштовно. Підйом дався мені непросто, але я думав, що буде важче, половина моя зійшла з дістанції.
Але зусилля не пройшли даром,- з вежі був шикарний вид.

Все-таки 97 метрів це 97 метрів
















Мабуть, в кожному італійському місті знайдеться пам'ятник Джузеппе Гарібальді



Підводячи підсумки, хочу сказати: Болонья- шикарне місто і не зіпсоване натовпами туристів. Хотілося б повернутися та оглянути його більш ретельно. Але для цього треба саме там селитися.

Вперше в житті заправився на self-service заправці.
Повернувшись до Габріелли, ми були шоковані: на парковці біля її закладу (фото на початку посту) стояло біля 30 автомобілів, в ресторані всі місця зайняті, ми вирішили, що нас не погодують, але її помічниця принесла запасного столика прямо на газон, принесла сангрію (вперше покуштували) пасту, тортеллі, шинку та casa bianco secco frizzante vino, за яким ще двічі бігала.
Доречі, як виявилося, ресторан у Габріелли, працює тільки по суботам і неділям, це ми зрозуміли в понеділок, коли в усьму закладі не було крім нас жодної живої людини, ми все думали, з чого вони живуть, якщо в номерах майже ніхто не зупиняється? Але якщо нагодувати душ 150 раз на тиждень по 25 євро з кожного, то все не так вже й погано?
Вони так закрутилися з цим бенкетом, що забули взяти з нас гроші за вечерю, а ми без задніх ніг попадали спати.
Наступного дня в наших планах був шопінг в Fidenza Village та diffusione tessile. Але забіжу вперед та скажу, що він не відбувся по різним причинам. І дуже засмучені тим, що просрали більшу половину шикарного дня, ми вирішили зробити шопінг по продуктам. Привожу фото.





Тітка торгує в кібідці прямо на полі. Туристи по таким місцям не їздять


Тортеллі. Але не домашні.




Пармські ковбаси.









А потім вирішили невеликий залишок дня витратити на батьківщину пармезану- Парму.
Парма сподобалася більше за все тим, що ми там майже не зустріли туристів.


Тролейбуси в Італії я бачив поки що тільки в Пармі

Дуже цікава наливайка, (і що важливо, недорога), де люди проводять за бесідою деякий час по дорозі з роботи додому.





Лавка, яка торгує тільки сіллю.

Лавка з пармськими ковбасами, я не став заходити...

Знову наливайка



Знову Гарібальді






Далі буде...

  • 1
Пора вчити iталийску :)

Зы.. нельзя такие картинки на ночь глядя. Почшел охотится на пустой холодильник :)

Тому і я не зайшов в ту лавку, бо зайти туди- і нічого не взяти, для мене злочин. Але взяти і через спеку угробити- також.

Ахха.
Я купил в Афинах афигитительные оливки на базаре. Но не довез.. :( точнее довез но уже не то, выкинули :(

Да, с туристами повезло конечно.
Слегка похоже на Сиену, где мне тоже очень понравилось, но в Сиене тристов чуть больше чем дофига.

Галереї- головна "фішка" Болоньї. Ну і кухня!!!

  • 1
?

Log in

No account? Create an account