Previous Entry Share Next Entry
Recco, Santa Margherita Ligure, Portofino, Camogli
sandman1975




Це був єдиний день за всю подорож, коли я не сідав за кермо свого "біленького" як ми його лагідно називаємо.
Ще ввечері, коли ми повернулися з Монако, Боб нас просвітив, що сніданок входить в вартість номеру, тому він був здивований,
що ми від нього відмовилися. Ми з ним доволі довго поговорили "за жизнь", спілкуватися мені з ним було легко, він говорив саме так,
як нас вчили в школі (мені так здалося), він розповів, що родом з Ліверпуля, після закінчення університету потрапив на практику до
Італії, йому так сподобалося, що вирішив лишитися. Працюючи викладачем англійської в місцевому коледжі, зустрів тут Патріцію, та
одружився. В UK в нього родичі, вони з Патріцією, яка також викладає англійську тільки в іншому закладі, з його слів раз шість на рік
літають в UK. Непогано як для викладачів.



Улюбленою групою Боба виявилися Deep Purple, this is my generation- так він сказав, ми ще й про них поговорили. Окрім Портофіно Боб дуже рекомендував подивитися Camogli.

Такий виглядає Recco з тераси ввечері.




Треба мову свою англійську поліпшувати...
Цей будинок, половина якого згодом стала B&B, побудував власноруч ( з їх слів) батько Патріції, його фото висіло в столовій.
Так як ми і домовлялися, в 7.30 бабця вже накрила стіл на шикарній терасі під лимонним деревом. А накрила вона його саме з тих продуктів, які ми напередодні реквізували частково, прийнявши їх за забуті. Снідати, поглядуючи на Лігурійське море, було....



ну навіть не можу словами передати. Навіть захотілося збігати до "біленького" за черговою пляшечкою frizzante, але половина суворо заборонила- ми ж Портофіно будемо дивитися.


По всьому антуражу будинку видно було, що робилося це все для себе.













Отож поснідавши, ми спуcтилися по мальовничій стежці до stazione, де купили квитки до Санта-Маргаріти та пофотографувалися з місцевим моряком, який розповів, що неоднократно був в рейсі разом з українськими моряками.



Взагалі, подорожі для мене складаються з декількох складових: природа, історія, архітектура, обов'язково кухня та алкоголь. Сюди б я додав іще місцеві базари та спілкування з простими людьми. На жаль, цьго разу ми ні на один базар не потрапили. Нічого, іще буде.
Електричка по узбережжю моря іде як метро- денне світло тільки на станціях- через хвилин 15 ми вже були в Санта-Маргариті.



Пам'ятник Колумбу. Санта-Маргаріта теж претендує на звання міста народження цього визначного чоловіка.

Як вам ціни на пальне?



Це містечко було вже трохи знайомим завдяки розповідям та фото друзів. До Портофіно зі станції можна дістатися або пішки, або на автобусі, після монаковського тріпа дуже хотілося просто пройтися. Там біля чотирьох кілометрів.



Десь на цьому етапі я вже почав розбиратися в таких непростих дорожніх знаках.

Хлопці прибірають пляж.


Побачене навкруги дуже радувало очі. Зустріли австралійців, яких просили нас сфотографувати, вони сказали, що вже четвертий раз тут відпочивають.




В Paraggi я поліз купатися, адже знаю, що в самому Портофіно практично немає пляжу.

Поговорив з білорусами,
які теж приїхали покупатися. На жаль, не сфотографував душ, там було написано, що вода питна, я пив- непогано.
І от власне, Портофіно.





Чому Портофіно?
Мабуть тому, що героїня Орнели Муті верталася саме з Портофіно до Мілану в відомому фільмі з Челентано. А може через цю пісню

Це все надавало романтичного настрою. Портофіно зовсім маленький, не більше кримського Нового Світу, але дуже красивий.

Тут я побачив місце, де стояла в мнулому році пашина машина.


Ми пройшлися вузенькими вуличками і потихеньку вийшли на набережну.

На верхній палубі цієї розкішної яхти в шезлонзі розвалився хряк кіл на сто сімдесят- ймовірно власник.










Перші згадки про це містечко відносять аж до 986 року. В середні століття це був досить великий порт, куди приходили торгові судна з усього світу. Хоча бухта дуже невеліка. А от починаючи з 19-го століття це місце облюбували аристократи і товстосуми з усього світу і туризм стає для міста основною галуззю, витісняючи рибальство.

Залив Тігулліо дуже гарний. Мис Портофіно - один з найвідоміших національних парків Італії.
Портофіно розташовується на території Національного Парку (Регіональний природний парк Портофіно), який вважається найбільш захищеною зоною на північному узбережжі в західній частині Середземного моря. Парк охороняється з 1935 року і зберігає в собі саме величезна кількість різних середземноморських квітів і чагарників, велика різноманітність птахів і безхребетних, важливі пам'ятки архітектури.



Піднялися на гору, зайшли в церкву, заглянули на цвинтар, який поруч з церквою. Такі місця дають чимало інформації про аборигенів. Обійшли навкруги місцевого замку, пофотографували.
Внизу знімальна група готувалася до роботи. Хотілося пити, ми вже звикли набирати з крану воду для пиття- скрізь вона була придатною. Там в марині скрізь були крани, до яких приєднують шланги з човнів та яхт. Я спитав в якогось чоловіка, чи можна пити цю воду з крана, ( в Монте-Карло на площі Казино в кафе за малесеньку пляшечку води хотіли 7 євро, чомусь мені здалося, що в Портофіно ціна буде подібною), він спитав, чи хочу я пити, я сказав так. Він спитав: з газом, чи ні, я сказав без газу.
Я думав, він прикалується.
Чоловік дістав з холодильника пляшку води і дав мені, сказавши "no money". Ось такі кіношники.





Ну звістно фото на згадку про Портофіно.



Час швидко біг, тому ми сіли на кораблик до Санта-Маргаріти, купивши пільгові квитки. З кораблику ми знову дивилися на ці прекрасні місця.





Вид на Paraggi з моря.


Вид на Санту-Маргаріту.







На кораблику трапилася компанія турків, один з яких зацікавився моєю футболкою. Такі сітуації трапляються в мене постійно. Ми з ним, поки йшов кораблик, обговорили творчість MANOWAR за різні роки, а я візьми та спитай його, чи був він на концерті. Адже самовари після Катовіце полетіли до Стамбулу. Він сказав, що нічого не знав. Лишилося тільки поспівчувати такому горе-фанові. Ще зрозуміло, коли треба їхати в інше місто або навіть країну, а коли група дає концерт в твоєму місті, ну ..... що тут казати?

З італійським прапором.


На станції був помічений зальчик з автоматами, мені здалося, нелегальними, сильно мені це все дещо нагадувало.



На електричці, які ходять тут кожні хвилин 20-30 проїхалися назад до Camogli.
Що можна сказати, Камольї - супер! Недаремно його так нахвалював Боб. Колись це було просто рибацьке містечко, а зараз не тільки рибацьке, а ще й один з центрів туризму в Лігурії. Розташоване на дуже крутому схилі, щоб зі станції спуститися до моря, треба постійно бродити по крутим сходам.
Ми знову вирішили обідати тоді, коли всі нормальні люди в Італії вже це зробили- між 16 та 18 годинами, все було зачинене. Довелося вештатися, але не дарма. Подивитися там є на що.




За церквою, та фортецею там марина з рибацькими човнами, стоїть сильний, але мені приємний запах рибацьких сіток.


А цей ЦАПЕЛЬ тут охороняє марину, щоб ніхто не стибрив рибину, коли розвантажуються човни.





Пацани хотілися пообливатися з гідранту, як ми колись в 1992-му в гуртожитку, але на них гримнули, та вони потікали



Я для себе вирішив, що це рибалки діляться враженнями про лов. В мужика посередені шрам на лівій нозі- гадаю, десь в морі одержав.
Хоча вони й сучасні, але є відчуття, що так само і 200 і 300 років тому тут сиділи рибалки в кінці дня, відпочивали.

В Камольї проти Портофіно, Рекко та Санта-Маргаріти достатньо великий пляж, красива набережна, як казав Боб, взимку на відміну від Портофіно, заклади в Камольї не зачиняються.


Вештаючися вузенькими вуличками, ми впали в кавьярні, де готували хенд-мейд каву. А все решта- зачинено.










Правда, ця синьора рве багато стереотипів про італійських жінок???

Це був наш крайній вечір в Італії цього разу, тому вирішили посидіти в ресторанчику на набережній. Зробили замовлення та спостерігали за людьми, які гуляли по набережній.







Кажете двійнята??? Ось вам ТРІЙНЯТА!!!!!!!


Принесли вибрати нам рибу, яку посмажити, але ми передумали.




Це також тортеллі, але соус та начиння інші, не такі як в Болоньї

Не пам'ятаю, як зветься, але сполучення пасти та картоплі скуштували вперше- смачно, але вдома повторювати не хотілося

Наскільки смачні смажені оці продукти, навіть не можу передати



Ну і як завжди Bianco Secco Frizzante Casa Vino, а на завершення:





На мою думку, італійське морозиво- найсмачніше.

Тут мене питали про хатинку в тих краях - надаю інформацію для міркування в вигляді фото:






Підводячи підсумки, хочу сказати, що кожна з трьох локацій, де ми зупинялися цього разу в Італії, гідна набагато більш детального вивчення, не можна запихувати в одну подорож все, але так хочеться...

Треба було повертатися до Рекко, але автомат на станції, який продає квитки, не працював. На всій станції не було жодного службовця. Половина навідріз відмовилася їхати (одну зупинку) зайцем. Що робити??? Як бути???
Можна піти пішки- там кілометрів 5-7, але в умовах гірської місцевості при незнанні дороги коли вже почало темніти- дурна справа. Спробували знайти таксі- машини стояли, але таксистів не було, тут одна синьора зацікавилася нашими маневрами, спробувала нам допомогти. Вона пішла разом з нами сотні дві метрів назад до вокзалу, потикала в автомат, він світився, але тікети не продавав, сказала нам не паритися, сідати і їхати, а контролерам, якщо такі трапляться, розповісти про неробочий автомат, і ні в якому разі штраф не платити. Мені після фріззанте було весело, а от половина нервувала страшенно- її аж трусило перед посадкою до потягу- привожу фото



чомусь згадався Індіана Джонс 3 частина "у него не было билета..."
Ми благополучно дісталися зайцями Рекко, і там дехто прийняв заспокійливе
далі буде

  • 1
Ба..
Знакомые пейзажи.
Самое интресное, что кроме вот тех вот фиолетовых фигней (что это кстати?)
все остальное выглядело в таких же красках и в марте.

Климат, конечно, интресный.


Та рослина зветься РОДОДЕНДРОН. Жінка сказала. Пост ще не закінчив.

Ты когда не закончил, ставь галку, что для себя только.
Тогда кроме тебя никто не увидет и будешь редактировать сколько хочешь. Потом поменяешь "видимость", но выйдет он все равно первночальной датой, что не всегда удобно.

Дякую за науку!

Ну круто.
нет слов. Даже стоянку нашу отыскал и отель с пляжем :)
Места зачетные, все. Хотя в Санта-Маргарите я бы не стал останавливаются. Как то сильно крупно для меня. Хотя я там "обсыхал" - когда доведелывался спусканием к морю и меня накрыло волной. А погода у нас была все таки мартовская :)



Edited at 2014-12-08 04:04 pm (UTC)

Дякую!
Дуже приємно!

А ще й пляж в Paraggi!

А хатинки так ниче.. "дайте две" (с) !

А сколько катер стоит из Портофино?
Как часто летом ходит? в марте мы его не видели даже.

Ми платили 12 євро, 8+4 пільговий.
Ходить часто, раз на хвилин 40- годину точно

  • 1
?

Log in

No account? Create an account