Previous Entry Share Next Entry
Мюнхен. Пиво. Повернення.
sandman1975



Навігатор привів нас в якийсь темний провулок на околиці Мюнхену, ніякого отелю там не було. Навігатори вони такі навігатори!
Діставши роздруковку з букінгу, я став бігати шукати, кого б спитати. На наше щастя ( було біля опівночі) мені трапилася дівчина
років 20, яка дуже злякалася (було досить темно), та хотіла накивати п'ятами, але я її вблагав та запевнив, що "не вор, не "шпиён"",
показав роздруковку з букінгу - вона повірила, прочитала, сказала, що це не тут, дістала свій айфон, та показала як дістатися.
Подякувавши їй, ми поїхали в вказаному напрямку. Отель виявився бадильним гуестхаузом, я потім вже згадав, адже брав що дешевше.
Гуестхауз світився, зверху чулася якась гулянка, що дивно для нічної Німеччини, але двері були зачинені. Я став гатити в двері,
ми порядком виснажилися після переїзду, але безуспішно.
Тоді зателефонував по телефону, який був вказаний в букінгу. Як не дивно, на двадцятому гудку хтось взяв слухавку, але радоватися
було рано- той чел говорив лише німецькою. Наш діалог був в стилі "моя-твоя не понимай". Я аж поматюкався в слухавку та відключився.
Раптом якийсь інший номер зателефонував, жіночий голос спитав, чи можу я "mowic po polsku"? Я зрадів, сказав, що трохи можу, спитав,
як же потрапити в номер. Виявилося, що треба взяти ключі від задніх дверей та номеру в спеціальному ящику з кодовим замком, який висів
збоку будівлі, код пані сказала. Подякуваши їй, ми дісталися номеру. Номер був в стилі "отель доміно", але нам було однаково,
знесилені попадали спати.
Зранку, розрахувавшись за дві ночі, подивившись, який убогий сніданок пропонують в цьому гуестхаузі, почалапали до метро.
Нам трапився місцевий поляк, якому теж треба було до метро, пішли разом, розмовляючи. Він розповів, що вже більше 20-ти років,
як мешкає тут, сказав, що польською вже майже не розмовляє, а діти його взагалі не знають майже ні слова- тільки німецька та англійська.
Я взяв на себе сміливість трошки його присоромити, він погодився, що не можна так з рідною мовою.
Розповів, що його друзі декілька років назад подорожували кемпером до Криму, все сподобалося окрім гайців, які постійно
з них вимагали pieniadze.
Поляк порадив нам, куди поїхати, що подивитися, програми для Мюнхену в мене окрім музею BMW не було. В чіслі пам'яток назвав Дахау, я сказав, що Аушвіца мені вистачить надовго, тоді,
каже, почни з Маріен-Пляц. Але, каже, пильнуй за жоною, там її можуть вкрасти. Чому він так сказав, не зрозумів, але пильнував.

DPP_0797

DPP_0796

Маріен-Пляц- красива площа, але натовп на ній нас приголомшив. Гуляти після сільської Італії було не дуже комфортно. Ми стали намотувати
круги по сусіднім провулкам поки не потрапили на якийсь базар. Вже вдома я взнав, що то був Віктуаліенмаркт- самий старий базар
Мюнхену, його років двісті як перенесли сюди з Маріенпляц.
Людей там було до... Але поїсти там, а не в вшивому готелі- рішення вірне. Замовили пиво та капусту з сосисками-
а що іще замовити в Баварії на перший раз.




Літровий бокал коштував 7 євро- проти Амстердаму копійки.
Заморивши першого червяка стали звертати увагу на оточуючих, багато хто з них був в баварських національних костюмах.
Поняття того, що відбувається щось важливе, поступово приходило. Аборигени, що сиділи напроти, зацікавлено поглядували,
як ми рубали сосиски з капустою, але спілкування майже не вийшло, "gutes Bier" - це все, що я міг сказати.

DPP_0770

Поснідавши та пофоткавшися з аборигенами, пішли по базару. Всюди снували національні костюми, на вигляд деякі дуже дорого зроблені.

DPP_0771

Майже всі жлуктили пиво, воно й не дивно, ми ж в Баварії...

DPP_0773

DPP_0789

DPP_0780

DPP_0779

На сцені виступали колективи самодіяльності, показували сценки з життя баварців під духовий оркестр та оплески глядачів.

DPP_0787

DPP_0776

DPP_0775

DPP_0774

DPP_0772

Ми навіть прицінилися до товарів і ледь не пропустили головного....

DPP_0793

"Ох и смотрит, гад!!!" Харя на задньому плані

DPP_0791

Скрізь стояли дубові діжки, з яких наливали в скляні бокали та давали людям пиво відомих і невідомих баварських брендів.

DPP_0790

DPP_0786

DPP_0782

DPP_0778

DPP_0777


Але по 3,50, коли ти вже вертаєшся з подорожі....., ну ви мене зрозуміли. Кажу жінці, давай хоч стань, я тебе сфотографую,
де пива багато.

DPP_0785

Вона стала, і тут ось цей чувак взяв свіженалитий бокал Lowenbrau, та дав мені. Мозок шепотів:"ні, цього не може бути".
Все пиво в красивих діжках було БЕЗКОШТОВНИМ. Пиво було холодним, бокали ідеально чистими, взагалі все було як треба, і ніхто не переживає, що потирять бокали.

DPP_0784

Чувак взагалі мочив коні, по його пузові видно було, що не менше п'яти бокалів увійшло.

DPP_0783

Значить, ми потрапили на якесь свято, про яке баварці мовчать, щоб не прискакала безліч туристів. Ні, вони були
на тому базарі, але може відсотків 20 максимум.

DPP_0794

Там було дуже весело, хотілося ходити і куштувати сорт за сортом, але мені був ультиматум. (перед безкоштовним, якого вжив не пам'ятаю скільки, я випив майже 2 літрових бокали ) Дружина справедливо зауважила, що таким темпом ми ні в який музей не потрапимо, я сказав, а може ну його, той музей?
Чоловіки мене зрозуміють, довелося припинити.
Пам'ятник Іді Шумахер- актрисі театру, яка тут зображена в ролі сварливої прибіральниці.

DPP_0781

Той же пам'ятник, тільки пізніше.

DPP_0769

Дівчинка з самодіяльності. Мужик на задньому плані вам нікого не нагадує?

DPP_0788

Ми ще походили по базару, та вийшли, щоб поїхати на туристичному автобусі. Але в Мюнхені не було знижки для Disabled,
мене це обурило, адже скрізь: Верона, Болонья, Ніца, Монте-Карло та інше знижка була, а тут цілих 40 євро за екскурсію.
Не поїхали ми. Гроші були, але настрій кудись подівався.
Раптом ми побачили, як з боку базару повиїзжали вози з діжками з пивом, запряжені величезними кіньми, мабуть першеронами.
Було дуже красиво.







Висновки від побаченого: я хотів би теж на свята вдягатися в вишиванку та щоб вся моя родина вдягалася,
як всі ці баварці, але це можливе лише тоді, коли національні костюми та їх елементи припинять використовувати в брудних політичних іграх.
Ну то таке.
Пр музей BMW багато розповідати не буду- скрізь купа інформаці та фото.
Якщо цікавлять мої особисті враження, ось вони.
Вразило те, що всі заводи, які випускали мотоцикли, потрапили до радянської зони окупації. Все цінне обладнання та технічну документацію вивезли до Союзу.

DPP_0820

DPP_0815

DPP_0814

DPP_0813

DPP_0812

BMW-шники за якихось чотири роки практично з нуля відновили виробництво, та почали розробку нових моделей.
Ну а радянські мотоцикли ми всі добре пам'ятаємо.
Дуже вразила ось ця експозиція.

DPP_0807

DPP_0806

DPP_0805

DPP_0804

DPP_0803

DPP_0802

DPP_0801

Тут зібрані сімейні фото та аудиозаписи спогадів людей-власників цих прикольних автівок, на жаль ми не сильні в німецькій.
Триколісна машина з дверима, що відкриваються вперед по руху, мала величезний успіх у злиденній післявоєнній Німеччині. Але через послідувавше потім захоплення великими лімузинами і пов'язані з цим збитки фірма виявляється на порозі краху.
Там можна посидіти на відкидних сидіннях, подивитися на машинки, на фото, послухати спогади.

DPP_0819

DPP_0818

DPP_0817

DPP_0816

Вразив технічний стан машин, працівники музею відкривають капоти в рукавичках, всі автівки на ходу.

Ну і цей в українських кольорах.

DPP_0800

DPP_0799


На музей у нас пішло годин з 4-5, ми ще й відвідали експозицію з сучасними зразками, сподобався гібрідний дизельний X5.

DPP_0822

DPP_0821

Вже під вечір повернулися на базар Віктуаліенмаркт, але зрозуміло, пиво вже було за pieniadze.

DPP_0808

Довелося вечеряти. Взяли рульки, пиво, і тут почалася шалена гроза. Добре, що я одразу узяв іще третій бокал про всяк випадок,
бо все напротязі 15 хвилин зачинилося.
Здивувала та обурила літня німкеня-офіціант, (вона є на фото на початку посту) яка дуже чемно нас обслуговувала зранку, а коли ми ввечері взяли у них рульки, а пиво в
self-service будці і почалася гроза, намагалася нас вигнати з сухого місця туди, де лило, мовляв no self-service.
Я сказав, нікуди не піду.
А через 15 хвилин вони взагалі закрилися та пішли додому, а ми спокійно лишилися доїдати пересушені рульки та допивати
гарне пиво. Отакі контрасти.

Це, в принципі і все.

P.S. Дощ, розпочавшись в Мюнхені, закінчився для нас в Львові. В Чехії ми заїхали в великий супермаркет, де набрали пива,
через втому я майже не читав етикеток, тому вже вдома виявилося, що 40% пива було безалкогольним. Досі допиваю.

Дякую за увагу.




  • 1
Мюнхен интересное и своеобразное место. У меня от него странные впечатления. Гораздо душевней сельская Бавария с её природой. Тем не менее - пиво зачетное и, Вппинципе, недорого :) даже по сравнению с другим местами Германии.
Зы... Селится фиг знает где и потом искать ночью отель - стандартная тема :)

Ми його (Мюнхену) до пуття не бачили. Трохи шокував натовп на Маріенпляц, не уявляю Октоберфесту. Сільська Баварія в нас попереду :))
Скоро напишу про Катовіце і Manowar.

  • 1
?

Log in

No account? Create an account