Previous Entry Share Next Entry
AC/DC- done Part 1
sandman1975
Так!
Ми це зробили. Але не розповісти про події, які відбувалися задовго до шоу,-то не розповісти нічого.
00000096.JPG

Безымянный.jpg


Як ви вже здогадалися, про існування групи AC-блискавка-DC я дізнався також на обписаній шкільній парті, десь в 1986-1987-му. Це взагалі були невичерпні джерела інформації не тільки музичної, а і соціальної. Крім нехороших слів, та назв груп, ілюстрацій до альбомів, там було ще й про твоїх однокашників, хто кому симпатизує, або й зовсім відверто про те, хто кому дає, чи хто в кого бере, часто з ілюстраціями. Інколи це були гівняні типу порноілюстрації, інколи з'являлися шедеври, які б могли прикрасити обкладинку книжки в стилі фентезі, або альбому відповідного жанру. Моя однокласниця Лена Юхновська взагалі намалювала два комікси ручкою на пісні Наутілуса "Я хочу быть с тобой" та уманчанина Миколайчука "Піду втоплюся". Інший мій однокласник Олег Япієв олівцем робив копії усіх альбомів та синглів Iron Maiden плакатного розміру. Звістно майже ніхто живих платівок не бачів, перемальовувалося з чорно-білих фотографій, які в свою чергу перефотографовувалися з інших фотографій і т.д. На жаль, жодної фотки цих парт в мене немає. Взагалі, ми всі фотографували в ті часи трохи не те, що треба. Ми майже не фотографували діжок з смачнющим квасом, автоматів з газировкою, колб в відділах "соки-води", черг за банальним вершковим маслом чи сосисками, смачного пломбіру в паперовому стаканчику, тому, що всі вважали, що так буде завжди. Інформаційний совковий вакуум приводив до того, що люди навіть гроші платили за такі "фотокопії", про які я розповідаю, вкрай низької якості. Каюся, свої перші гроші я також заробив таким чином. Просто вдома було все для фотографії.
Не бачив жодного фото таких парт, які влітку фарбувалися, а вже з початком нового навчального року написи знову з'являлися. Це є тільки в пам'яті.
Вибачте, що трохи повів Вас в сторону. Спогади як налинуть, тоді довго не відпускають.
Отже, першим, що я побачив житті з того, що мало відношення до великої групи, було ось це:
index.jpg
викарбуване шариковою ручкою в декількох шарах зеленої фарби на парті. Той, хто зробив це, очевидно старшокласник, витратив, мабуть цілий урок, щоб красиво це зробити, та ще й витримати пропорції. Так, воно було не червоним, а синім на зеленій парті. (Це я ще не розповідаю про написи в шкільному туалеті, який в школі, де я провів 10 років, був типу сортир, знаходився він в 50 м. від школи. Весело було, особливо дівчатам, в мороз.)
В цих написах була якась магія, я постійно в своїх оповіданнячках до них повертаюся. Але касети з Дісі мені не траплялися, тому я не знав, що вони грають.
Поки не трапилася мені в хлам удрочена касета з новим (на той час) альбомом 1988-року
R-4809458-1376210887-9107.jpeg.jpg

Не знаю, чому, може з-за паршивої якості звуку, чи тому, що для знайомства з групою альбом трапився не самий вдалий, коротше, Дісі не вразили моє серце. Трохи згодом, дали мені ще

R-2648587-1302551333.jpeg.jpg

на другий день я касету повернув зі словами:" Як взагалі можна слухати таке лайно???"

Тоді я вже увівсю хворів Металікою, Мановаром, Мейденом та іншими. Потім потрапив в Дніпропетровський університет, навчання пройшло під знаменами Paradise Lost, Metallica, Megadeth, Helloween, Nirvana. Ніхто в гуртожитку тоді Дісі не слухав. Якщо це не так, виправте мене.
Але магія символів- штука потужна. В батьківській квартирі в мене був "іконостас" з купою "фотокопій" та вирізок з різних журналів, я навіть набіги в міську бібліотеку робив з лезом "Нева".
Серед усього була і отака фотка
4d23.jpg, як раз тих часів, коли Радд пішов з групи,
та й інші спокою не давали, а останній кіногерой зі Шварцнегером підлив масло в вогонь.

Під кінець універу можливості знаходити гарні записи збільшилися в десятки разів, тому я прийняв рішення все таки переслухати альбоми Дісі починаючи з перших.
Тут і найшло на мене озаріння. Dirty Deeds Done Dirt Cheap взагалі розірвав мене, а Let There Be Rock та Highway To Hell вже спалили всі мости. А Touch Too Much стала моєю улюбленою піснею AC/DC.
Я ще в школі читав в журналі "Ровесник" про трагічну загибель Бона Скота в 1980-му році, про їхній шлях до слави, але після невдалої спроби слухати їхню музику забув за них років на 8.
Потім вже слухав альбоми з Браяном Джонсоном на вокалі. Познаходив і записи групи Geordie, з якої він починав, доречі, перші видання Geordie, з-за великого інтересу (який трапився після шаленої популярності AC/DC) до них та малої їх кількості коштують якихось нереальних грошей.
Я ще дуже люблю ось цей альбом
R-400600-1350822738-9325.jpeg.jpg

хоча самі музиканти його не люблять, він погано продавався, і не виконують пісень з нього на концертах.

Мабуть, в кожного фана AC/DC є свій п'єдестал для альбомів. Наведу свій. Деякі стоять для мене на одній сходинці.

1-е місце віддаю Highway To Hell, Back In Black, The Razors Edge
2-е місце Let There Be Rock, Dirty Deeds Done Dirt Cheap, High Voltage, Flick Of The Switch, Ballbreaker, Black Ice
3-е місце For Those About To Rock (We Salute You), Powerage, Stiff Upper Lip, Rock Or Bust
4-е місце Blow Up Your Video
5-е місце Fly On The Wall не люблю і ніколи не слухаю!!!


Високу напругу хотів поставити на перше місце, сильно люблю Ride On, але для першого три достатньо.
Якось так.

Доки не побував на Металіці в Києві з Пашою в 1999-му (колись напишу, що згадаю), думка про те, щоб потрапити на концерт, була не те щоб мрією, а більше казкою.
Шанс потрапити на Дісі в нас був 2010-го, коли ми їздили на http://sandman1975.livejournal.com/tag/sonisphere
Якщо б ми поїхали не в Бухарест, а в Прагу, то через два дні після фестивалю в Дрездені виступали Дісі з програмою як на Рівер плейт, але на самому фестивалі в Празі учасники були так собі, тому ця ідея розвитку не отримала.
Після перегляду безподобного відео Live At River Plate, хто не бачив, киш з журналу, ідея потрапити на AC/DC потужно засіла в мене в голові. Думка про це примушувала постійно моніторити всі новини. Було ясно, що Дісі- не та група, яка поїде в тур без нового альбому.
Перші чутки про запис нового альбому почали ходити ще в 2013-му році, але разом з цим казали, що не все добре з Малькомом Янгом, який є одним з автором музики, створювачем та лідером групи.
В квітні 2014-го вийшло повідомлення, що Мальком більше не може грати в AC/DC. Буквально це звучало так:
"Після сорока років, присвячених AC / DC, гітарист і засновник групи, Malcolm Young бере паузу в активності колективу через хворобу. Malcolm хотів би подякувати легіони відданих групі прихильників по всьому світу за їх нескінченну підтримку і любов.
У світлі даних новин, AC / DC просять поважати особисте життя Malcolm'a і його сім'ї. Група продовжить створення музики."
Щоб заспокоїти фанів, Брайан Джонсон буквально через пару днів сказав, що група збирається в травні в студії в Ванкувері для запису нового альбому: «Я не люблю говорити про майбутнє. Я нічого не виключаю. Один з нас серйозно хворий, але я не буду більше про це говорити. Він дуже гордий і потайний, відмінний хлопець. Ми були разом 35 років, і я дуже за нього переживаю ».
Так, альбом потихеньку створювався. Стіві Янг офіційно зайняв місце Малькома, він вже замінював його в 1988-му, коли Мальком лікувався від алкогольної залежності. Ми навіть пропонували ставки робити, де почнеться тур.
Але почали доноситися тривожні новини.
На початку жовтня 2014-го повідомили, що група зняла кліпи на пісні з нового альбому "Play ball" та "Rock or bust", Але ударник Філ Радд не зміг прийняти участь в них. Брайан сказав тоді типу за сімейними обставинами.
В середині жовтня на сайті AC/DC була опублікована фотографія групи, де Радда не було.

acdcpressphoto2014bigger_638.jpg

Для пострадянських людей, які на генному рівні звикли читати між строк, було ясно, що з Раддом щось недобре.
І точно, через два тижні, 6 листопада 2014-го вийшло повідомлення, що Радд затриманий в Новій Зеландії з підозрою в організації замовного вбивства та зберігання наркотиків. Отак! Приїхали!
Я не знаю Радда, не знаю, що він справді там вчинив, але мене як фана таке геть не радує.
Ангус той взагалі сказав, що "впав з ліжка", коли почув таку новину.
На питання журналістів 15 листопада щодо туру без Радда, Ангус дуже засмутився та сказав: «Його участь у гастролях під питанням. Але інші учасники групи повні рішучості йти вперед і продовжувати турне без нього »..
Ми також мандражували, розумом розуміли, що візьмуть іншого ударника, але хто його знає...
Приведу витримки з інтервю Ангуса:
Про продовження діяльності групи після того, як Malcolm'y поставили діагноз:

Angus: «Вся справа в тому, що ми робимо і ким є. Ми завжди були групою, яка ... Ми завжди рухалися. Malcolm захворів. Але він був з нами стільки, скільки це було можливо. І він сказав: "Продовжуйте далі" ».

Про здоров'я Malcolm'a:

Angus: «Фізично він здоровий. Хоча у нього є дещо інше ... Деякі інші неприємності. У нього була операція на легенях, була операція на серці. Його, здавалося, наздогнало все, крім його слабоумства. Так що йому довелося проходити через багато чого. Але з фізичної точки зору у нього все чудово, тому що він отримав найкраще з можливого лікування у відношенні легенів і серця. І він також ... Зараз він у хорошій формі. Він щасливий, бо про нього піклуються ».

Про те, наскільки відбилися на групі проблеми Rudd'a і Malcolm'a:

Angus: «Все міняється. Те, що сталося з Phil'ом, - це тільки його заморочки, і він повинен з ними впоратися сам. Але що стосується нас - ми продовжуємо рух, і так було завжди і скрізь ».

Про роботу Phil'a на останньому альбомі:

Angus: «Коли він сидить за ударними, він грає як ... Він відмінний ударник. Ще раз: за всі ці роки, я вважаю, він розперезався. І я говорю не про гру ».

Про плани групи на тур в 2015 році:

«Буде світове турне, тому що кожен з нас цього хоче. Поки ми ще толком не знаємо, скільки буде концертів, і як довго він триватиме; все ще в роботі ».

blabimg.php.jpg

Ще він сказав про Малькома:
«Його симптоми почали давати про себе знати під час турне в підтримку" Black Ice ", але він сказав, що хоче продовжувати. Я питав його, чи хоче він брати участь, і він відповів, що хоче. Потім, коли його оглянули лікарі і поставили діагноз, він сказав, що хоче продовжувати до тих пір, поки це буде можливо.

Чи стали ми ближче? Безумовно так. Навіть коли він хворів. Під час туру він погано себе почував, так що я сидів з ним, і ми розмовляли. Він здивував мене, бо говорив, якими мають бути наші виступи під відкритим небом. Але він завжди був нашим лідером, і класно, що у нас такий зворотний зв'язок ».
І ось, 28 листопада 2014, новий альбом "Rock or Bust" виходить. Гарний добротний дісієвський альбом. В вінілі взагалі шикарно!!!

R-6343565-1417369099-3901.jpeg.jpg

R-6343565-1417369096-2471.jpeg.jpg

R-6343565-1417369214-1393.jpeg.jpg

R-6343565-1417369213-8277.jpeg.jpg

R-6343565-1417369210-4731.jpeg.jpg

R-6343565-1417369210-3696.jpeg.jpg

R-6343565-1417369201-7573.jpeg.jpg

R-6343565-1417369201-7134.jpeg.jpg

R-6343565-1417369201-4880.jpeg.jpg

R-6343565-1417369201-2207.jpeg.jpg

R-6343565-1417369200-9118.jpeg.jpg

Ангус сказав про слово ROCK в назві альбому: Що ж, "Rock Or Bust" - це гарна, сильна назва, і, знаєте, в ньому є слово "rock" . Всі кажуть: "Чорт забирай, та ви знаєте, скільки пісень з цим словом у назві у них було?" Але люди повинні дати нам право на деякі людські слабкості: я маю на увазі, це ж уже шістнадцяте ім'я для альбому, що нам довелося скласти ".

В ході інтерв'ю для ABC News музиканти AC / DC, гітарист Angus Young і вокаліст Brian Johnson, відповіли на питання про те, чи не замислювалися вони про припинення кар'єри AC / DC, після звісток про хворобу Malcolm Young'a.

Ангус: "Так, мушу зізнатися, в цьому був певний сенс ... На точно такому ж роздоріжжі ми вже опинилися в минулому, після смерті Бона Скотта. 'Продовжувати чи ні?' - Це не найлегше питання в світі. Але Мальком завжди намагався жити за принципом 'закінчуй те, що почав'. Я намагаюся дивитися на майбутнє AC / DC саме з його точки зору ".

Джонсон: "Я вважаю, що Ангус повинен прийняти рішення. Саме Ангус був частиною цього дуету гітаристів, які написали всі ці легендарні рифи, які грали разом ще зі шкільної лави. Тому так, я розглядав можливість, що скоро залишуся без роботи. Я б повністю зрозумів і прийняв рішення Ангуса, якби він сказав, що без Малькома він продовжувати не може. На щастя, він сказав: 'Що ж, у нас є Стіві ".
За п'ять днів було продано 150000 копій альбому. Я не знаю, багато це чи не дуже в сучасних умовах, коли мало хто платить за альбоми.
І ось 15 грудня 2014 року були об'явлені європейські дати нового туру AC/DC.
Я одразу написав своїм друзям листа такого змісту:

Бл...................!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Пі.....!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Дочекалися!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Куди їдемо??????????????????




5/5/15: Arnhem, Holland - Gelredome
5/8/15: Nuremberg, Germany - Zeppelinfeld
5/10/15: Dresden, Germany - Ostragehege
5/14/15: Zeltweg, Austria - Red Bull Race Track
5/16/15: Hockenheim, Germany - Hockenheimring
5/19/15: Munich, Germany - Olympia Stadium
5/23/15: Paris, France - Stade de France
5/29/15: Barcelona, Spain - Estadio Olympic
5/31/15: Madrid, Spain - Estadio Vicente Calderon
6/5/15: Zurich, Switzerland - Letzigrund
6/19/15: Cologne, Germany - Jahnwiesen
6/21/15: Hannover, Germany - Messe
6/25/15: Berlin, Germany - Olympia Stadium
6/28/15: Glasgow, Scotland - Hampden Park
7/1/15: Dublin, Ireland - Aviva Stadium
7/4/15: London, England - Wembley Stadium
7/9/15: Imola, Italy - Autodromo
7/12/15: Gelsenkirchen, Germany - Veltins Arena
7/15/15: Roskilde, Denmark - Roskilde Festival Site
7/17/15: Oslo, Norway - Valle Hovin
7/19/15: Stockholm, Sweden - Friends Arena
7/22/15: Hameenlinna, Finland - Open Air Park
7/25/15: Warsaw, Poland - National Stadiu

Лист зустріли прохолодно в силу різних обставин.
Почали днів через п'ять дещо робити, гадати, куди все-таки їхати. Надумали Лондон.!!!!!
Я задумав щоб з дружиною, щоб красиво, подивитися гарно Лондон, а завершити все шикарним концертом. А там деякі крутили носом, Лондон- ні, нехай Мухін і таке інше.
Потім іще днів 5 дещо робили, гадали, що продаж квитків на лондонський концерт ще не почався, тому що сайт, який продає квитки далі певного кроку не пускав. І тут Славік Сергію каже: а що ви там дещо робите, на лондонський концерт всі квитки(75000 штук) розкупили за 15 хвилин, поки ми дещо робили!!!
Ми- ну давай Італію, там - дещо! Давай Барсу- там дещо! Глазго, Дублін- дуля!
Коротше, поки ми дещо робили, квитки лишилися тільки на деякі німецькі концерти, німцям жирно перепало- цілих 9 концертів, Варшава- дальні трибуни, Скандинавія і Австрія.
Наша Вайбер група просто тріщала від повідомленнь, я в Одесі, Сергій в Дніпрі, Паша в Нью-Йорку цілий день зайняті були тільки одним, в той день я навіть не потрапив на роботу. Треба було терміново приймати рішення. І ми його прийняли, мною були куплені перші чотири квитки для мене, Жені, Паші та Сергія на концерт на трасі Ред Бул біля Цельтвегу в Австрії. Здуру ми не замовили поштову доставку, прийшлося забирати квитки в Відні та втрачати дорогоцінний час. Не було часу виносити питання для обговорення більш широким колом людей.
Отак, 24 грудня ми стали щасливими власниками квитків на AC/DC. Ми спокійно зустріли новий 2015-й рік, знаючи, що він окрім всього іншого принесе нам чудове шоу.
Одразу виникло питання про те, де ночувати. Отелів в тій місцевості не дуже багато.
На самому концерті, неподалік від сцени пропонувався кемпінг по 30 євро з носа. Але Сергій зауважив( як він був правий!!!), що після чудового концерту, інакшим він бути не міг, спати в тому кемпінгу в наметах навряд чи вийде, та й кемпінг стане обриганським з зариганими та засратими туалетами.
Тому Сергій витратив час та знайшов чудове місце в яких-небудь 50 км від Zeltweg в селі Hohentauern. Кемпінгу написали листа про те, що 10-12 гарних хлопців з України ( на той момент вже всі попрокидалися) бажають подихати чистим альпійським повітрям, зайнятися трекінгом, про AC/DC мовчали, тому що інший кемпінг нам відмовив, мовляв в них все заброньоване років на 150 вперед. Кемпінг відповів днів через 10, мовляв все добре, дайте передплату 200 євро, будуть вам 2 шале з усим гермидером. Сергій вирішив з передплатою, зібрав з дніпровської братви гроші на літак.
По нашій домовленості, Ми з Женею мали дістатися до бази машиною та були призначені відповідальними за камбуз та пиво. Міцний алкоголь мав кожен провезти по літру.
І все. Потяглися дні очікування AC/DC. За цей час ті, кому було треба, робили документи, здавали гроші. Але думками всі їхали, їхали та їхали на AC/DC. В усьому, що відбувалося, було щось неймовірне. Особливо для Жені, в якого це мав бути і перший закордон і перший серйозний концерт.
Так як ми з Женею за декілька років набули деякого досвіду в проведенні особливих камерних заходів, то не стали покладатися на інвентар, який мався бути на нашій базі, вирішили везти все своє. Я попросив в свого приятеля вогнище для казана, газовий балон, сам казан.
Мною був витрачений деякий час для вивчення ситуації по австрійських базарах, інформацію знайшов лише про базари Відня. Тому зупинку на дві ночі вирішив зробити в австрійській столиці, як у Врунгеля "запастись провизией". Ну і глянути на чудове місто, де поки не були.
Ми з Женею склали списка та домовилися хто що бере. Тижнів за три до виїзду я взагалі почав рахувати, скільки днів лишилося до концерту.
Лише в одному моменті відчував я небезпеку. Газовий балон. Він частенько буде фігурувати в моєму оповіданні. Ніде інформації, що балон з газом неможна везти через кордон, я не знайшов. А як же людський фактор? Раптом митнику щось не сподобається, що тоді?
Щоб виключити цей ризик, я вирішив зпорожнити балон та везти його сухим, а заправити в Словакії.
Я навіть купив переходника, щоб раптом що самостійно заправити балон.
Не тільки ми готувалися до концерту, Діма Кисельов подав дуже кльову ідею турових футболок індивідуального дизайну, в кожного учасника був випитаний розмір та бажане призвісько.
І ось час прийшов. Ми з Женею робили остаточні українські приготування. Все згідно списку.

IMAG0285.jpg

Після базару та магазину, де взяли все, що можна везти до ЄС, поїхали в посадку зливати газ. Серце кров'ю обливалося, коли він шипів. Хвилин за 12 впоралися. Все. Наступного дня в 5.00 виїзд. Все декілька разів перевірили, все було в порядку, щоб все нормально розмістити, задні сидіння в біленькому довелося розкласти.
Як планували, так і виїхали.
Але забув розповісти, що трапилося за два дні до виїзду.
А саме: зранку я , як завжди катався на велосипеді по велодоріжці на трасі Здоров'я вздовж моря, дотримуючись ПДД, тобто тримаючись правої сторони, з-за закритого поворота біля "Глечика" на великій швидкості вилетіла юна велосипедистка, прямуючи прямо в мене. Рефлекторно, та як вчать нас правила та досвід, я прийняв вправо впритул до обочини, але юна леді не гальмуючи, а компенсуючи гальма шаленим криком, протаранила своїм переднім колесом моє переднє під кутом 90 градусів, а кермом чи не знаю ще чим ліве стегно прямісенько в місце перелому в аварії 2011-го року. Обидва ми опинилися на асфальті. Перша думка була: все, накрився концерт. Ми обоє прийшли до тями, повставали, раз можу стояти, значить стегно ціле. Все не так і погано.
Юля, щоб ти була здорова!!! Через тебе я міг не потрапити на концерт своєї мрії!
Якщо принести цей випадок до моєї теорії про кумедні випадки на початку подорожі..... навіть не знаю, не можу я цей випадок назвати кумедним, трохи поміркувавши, я відніс його до платні за офігенний концерт. А правда, за класний концерт треба платити не лише грошима, га???
Годин в 18.30 доїхали ми до Ужгорода, де планували переночувати, по дорозі нічого визначного, крім невеличкого стада диких кіз в полі на 272-му кілометрі траси Одеса-Київ не бачили. Дорога як водиться пройшла в розмовах та прослуховуванні усіх, ну майже, альбомів великих AC/DC.
Ужгород, де ми ніколи не були, виявився охайним та симпатичним містечком зі смачною кухнею.
Сподобалася річка Уж та пішоходний міст через неї. ( тут фото з телефону, прошу вибачення за якість)

IMAG0291.jpg

Цей міст виявився аналогом тещиного мосту в Одесі з замками, які чипляють закохані, але деякі замки були витворами мистецтва.

IMAG0306.jpg

IMAG0305.jpg

IMAG0303.jpg

IMAG0307.jpg

Сподіваємося, Паші зі Славкою добре удвох.

Знайшли класний заклад та повечеряли.

IMAG0301.jpg

IMAG0300.jpg

IMAG0302.jpg

За кордоном вряд чи вийде повечеряти в кафе удвох з пивом на 10 євро.

Фотка з дівчатами, які цідили через трубочки пиво, потрапила в нашу вайбер-групу, Паша у відповідь написав: "Какие девки???!!!-Аси-диси!!!!"

IMAG0308.jpg
Красиві будівлі нам траплялися скрізь. В цілому, Ужгород створив дуже приємне враження.
Була навіть думка лишитися на виставу, люди сказали брати всім квитки!

IMAG0309.jpg

В 3.40 ми вже пройшли наших і дивилися, як словацький митник примушував закарпатських хлопців на бусику перегортати величезні клітчасті рептухи. А як нас перегорнуть???
З контрабанди в нас було лише пару кілограмів ніжного, духмяного, пахущого корсунського САЛА.
Заберуть і з'їдять.- Шкода. Нічим пацанів буде пригостити.

Тут прикордонник взяв в нас паспорти, спитав куди їдемо. Хм, куди,- В Австрію на AC/DC!!!!!
Він повів бровами та пішов до будки. Ми продовжили спостерігати, як митник ретельно переглядав бусик закарпатських хлопців. Так нічого й не знайшовши, він дозволив їм їхати та почимчикував до нас. На його прохання ми повідкривали всі двері, Женя витягнув свою валізу, а тут прикордонник прийшов з нашими паспортами та попросив показати квитки на концерт, мовляв, хоче знати, хоч як вони виглядають. Я бігенько дістав з сумки ордери на квитки, дав йому- Rock or Bust World Tour 2015- протягнув він, киваючи головою. Побажавши гарного концерту, віддав нам паспорти.
Побачивши це, митник махнув рукою та побажав щасливої дороги.
Газовий балон нікого не цікавив взагалі.
Тут я і пожалкував, що вилив літрів 18 газу.
Радісні, що так несподівано швидко пройшли кордон, ми вже в 4.00 по європейському часу купували словацьку віньєту на дороги в 40 км від кордону на заправці, ті які були ближче, вночі не працювали.
Потяглися кілометри словацьких доріг. Десь о 7-ій ранку нами була зроблена спроба заправити балон. Ми поставили біленького до колонки LPG, я пішов в магазин, тітка на касі спитала, чому я не вставив пістолета в авто, я прикинувся, що нічого не розумію та не вмію цього робити. Вона натягла рукавиці та пішла зі мною, коли вона побачила, що газ треба не в біленького, а в балон, з нею трапилася істерика, вона замахала руками, не вольно, не вольно, мабуть разів 20 нам сказала.
Засмучені поїхали ми далі.
Тут нам трапилася доріжка з траси (не автобану) в ліс, забороняючих знаків не було. Ми з'їхали з дороги щоб поснідати, випити кави та втілити в життя рокове рішення №2. Першим було- вилити газ з балону в посадці біля Одеси.
Ми відкрутили РЕДУКТОР від балону, та замість нього прикрутили перехідник під пістолет, щоб на наступній заправці поставити біленького так, щоб оператору не було видно, що ми робимо, бігенько заправити балон та розрахуватися. Як ми зрозуміли, газ водії заливають в баки самостійно.

IMAG03101.jpg

Видно, там ми його (РЕДУКТОР) і профукали. Люди добрі, ви впізнаєте це місце по фото, це десь в Словакії, будете їхати мимо, там в кущах лежить клятий РЕДУКТОР за 80 гривень!!!!!

Я перебрав всі можливі місця, де ми могли його втратити, це воно і є.
На наступній заправці під тим же брендом, що й на тій, де нам відмовили, ми загородили обзор біленьким, відкрили багажника і приготувалися вставити газовий пістолет в перехідник. Але працівник заправки махнув нам, що він сам все зробить. Нічого не кажучи про можна-на можна, він показав нам дістати балон з багажника та поставити на землю. Вставив пістолет і ШШШШШШШ!!!!!! Ми ніби добре прикрутили перехідник, але герметичного з'єднання не було, газ під великим тиском травив через прокладку перехідника. Дядько облився сам і облив нам балон. Я навіть очі заплющив, блін, що зараз він нам скаже!!!
Але він зовсім не нервував, показав, мовляв проблема, таким чином половина газу потрапить в балон, половина в повітря.
Добре, що в нас була фума і ключі з собою, ми бігенько підмотали фуми, та гарно прикрутили перехідник. Заправили повний балон, подякували дядькові та розрахувалися.
З настроєм стало все добре, в нас знову все було ЧЬОТКО. Поїхали далі, милуючись Татрами, та дихаючи парами словацького скрапленого газу. Але за пару годин запах вивітрився.

Ви спитаєте, в Відень через Словакію???- це довго, куди простіше через Угорщину, адже майже під самісінький кордон з Україною в Угорщині підходить чудовий автобан, а в Словакії з 600 км шляху бану буде кілометрів 250, а то села, містечка. Хто хоче знати відповідь,- гайда під кат!
[Для скаженої собаки і 200 км- не гак]
Відпочивали ми на березі Росі на 1-ше травня, а Стас, зять мого друга Жені, вислухавши наші плани про подорож на концерт в Австрію, розповів, що в Словакії біля міста Попрад, в супермаркеті TESCO він купив був пиво AC/DC!!!
Оце б пацанам привезти, і себе не забути!!!- ідея народилася сама собою! Знайдемо пиво AC/DC!!!- ми його шукали як Індіана Джонс в кожній серії щось шукав!!!
Тому й поїхали через Словакію. Та й пиво там словацьке добре, і дешевше ніж в Австрії.

IMG_4734.jpg

Ура!!!!!! Знайшли!!!!!

Ну і:

IMAG0312.jpg

IMAG0311.jpg



Десь годин в 14.30 прибули ми до Відня, місто почалося якось несподіванно. Трохи поблукали, поки потрапили в офіс( навігатор не знав, що на деяких вулицях в самому центрі недавно ввели односторонній рух), де на нас чекали квитки, поселилися в недорогий отель та зробили кадр, який викликав в решті учасників концесії втрату апетиту.

IMAG0319.jpg

Так як ми не замовили доставку квитків, тому прийшлося їх забирати самім, причому забрати міг лише той, хто платив, треба було паспорт та картку, з якої платилося.
Ми розглядали ті квитки, щупали, гладили їх, досі не вірилося, що ми таки потрапимо на концерт великих AC/DC.

Так як концерт був основною метою подорожі, ніякої серйозної програми огляду Відня в нас не було, так тільки фрагменти. Ми просто сіли в трамвай прямісенько біля входу в наш отель та поїхали до Народного театру. Потім просто ходили центром шикарного міста без усякої цілі.
Зайшли в Народний сад, посиділи на лаві, дівчина хвалилася подрузі щойно придбаними модними черевичками.

00000065.JPG

З Volksgarten-у пішли до Хофбургу- резиденції Габсбургів.

00000066.JPG

Дуже вразив нас пам'ятник Євгенію Савойському-генералісімусу Священої Римської Імперії. Деталізація скульптором геніталій коня зразила нас.

00000068.JPG

Що сказати- палац справляє грандіозне враження, ми погуляли біля нього, попадали на газон, дуже виснажені після 1700-кілометрового трипу. Ну і фото "ми там були".

00000067.JPG

Біля грандиозного пам'ятнику Марії-Терезії, який виситься майже на 20 метрів, зустріли юніорську команду (зараз не пам'ятаю з чого, мозок після концерту повитирав всі другорядні деталі) з Миколаєва, привіталися з ними, побажали гідно виступити.
Пам'ятник я не фотографував, він був в вечірній час невдало освітлений, але побачив, що ідея пам'ятника засновникам міста в Одесі взята з цього монументу. Дуже вразили чотири фонтани, які з Марією складали один ансамбль.
Я поки не знаю, хто зображений цими скульптурами, але погляньте, як він чудово залицяється, глянь, який я класний, які в мене чудові раковини. Ну хто тут може встояти???!!!

00000069.JPG

Віденський гідрант поповнив мою колекцію.

00000070.JPG

Відень! Не ображайся, ми обов'язково повернемося, та подивимося тебе як слід. Але зараз в нас AC/DC!!!!!!!!!!

Ми гуляли поки не стемніло та потім впали в якомусь більярдному клубі з назвою КЮЮ (згадався Леонов та Кін-дза-дза), та прийнялися зменшувати запаси пива в Відні.
IMAG0333.jpg

Наступний день в нас був присвячений розвідці по місцевим продуктовим базарам, на завтра на ранок було призначено зробити всі закупки, та рухатися на базу. Ми прикинули, що раз базар починає працбвати в 6.00, то ми там будемо в 6.30, закупимося і десь в 13.00 будемо вже на базі в Hohentauern. Ще ми мали купити подарунки рідним і глянути що встигнемо.
Огляд почали з Brunnenmarkt, який знаходився неподалік нашого отелю.
IMG_4801.JPG

IMG_4787.JPG

IMG_4779.JPG

IMG_4769.JPG

IMG_4762.JPG

IMG_4761.JPG

IMG_4760.JPG

IMG_4753.JPG

З овочами та фруктами там все було добре, але нам не подобався запах біля м'ясних витрин. Було враження, що його неодноразово морозять-розморажують.
Пройшовши весь базар, ми покрутили носом та вирішили тут закупівель не робити. Перше враження про базар- воно саме вірне майже завжди. Але я не пожалів, що ми туди потрапили, я пофотографував двох голубів, які окупували колонку для миття рук, овочів і т.д. Один з них був мокрий як хлющ, другий- сухий.

00000072.JPG

00000305.JPG

Поки йшли до трамваю, потрапили на зйомки якогось серіалу, де один з героїв ганявся за іншим.
Приїхали ми на самий відомий базар в Австрії- Нашмаркт.
Тут все подобалося нам набагато більше. І сам базар набагато краще зроблений і вітрини і самі торгівці.
Багато хто приймав нас за росіян, та пропонував горілку.
Прицінювались до м'яса. Взнали, що домашніх курей тут продають фермери лише по п'ятницях.
Тут на нашу вдачу, нам трапився Ярослав з Чернівців, з яким ми тепло поспілкувалися, він нам підказав, де що краще купити, сказав, що на базарі раніше 8.15 робити нема чого. Домовилися прийти завтра на початку дев'ятої. Ми ще повернемося в оповіданні до цієї зустрічі.
Так виглядає Нашмаркт ззовні.

IMG_4811.JPG

Пішли купувати цукерки "Моцарт", які нам замовили. В "Шпарі" гарненька полячка-промоутер дуже гарно приговорювала на цукерки.

00000074.JPG

Вважаючи обов'язкову програму виконаною, взяли в "Шпарі" по "Отакрінгеру", завернули в газети та сіли прямо на газоні в скверику неподалік Нашмаркта.

IMAG0352.jpg

Потім пішли оглянути Віденську оперу.

00000073.JPG

Квитків на сьогодні, давали "Севільський цирюльник", звістно не було в касі, зате в ражених Моцартами перекупників скільки завгодно.

00000075.JPG

00000077.JPG

Глянули через скло на фойє,- розкішно. Але не цього разу.

00000076.JPG

За оперою теж є на що подивитися.

00000079.JPG

00000078.JPG

Питання громадського транспорту в Відні вирішене на найвищому рівні, скрізь де ми побували, було легко сісти на трамвай чи автобус або метро, та дістатися куди завгодно. Одного разу навіть натрапили на контролера, в нас все було добре.

00000082.JPG

00000081.JPG

Зовнішньої реклами в Відні комфортний мінімум, як я зрозумів це реклама якогось приватного пенсійного фонду.
В нас в Одесі особливо перед черговими виборами- це жах, мені здається, за витрачені гроші можна було побудувати нормальні дороги по всій Одеській області. Невже ви вважаєте, що ті хто витратив сотні мільйонів на ці бігборди, буде потім щось робити, відмінне від того, щоб поскоріше повернути витрачені кошти та ще й заробити???

IMG_4812.JPG

Паркувальні талони, машина на місці для інваліда- лежить посвідчення.

IMG_4808.JPG

А 4-го червня в Відні Металіка,- лишаємося?

IMG_4807.JPG

Класне місто. Залишок дня ми вирішили витратити на Prater, парк відпочинку. Я випадково подивився гарний романтичний фільм 1995-го року "Before Sunrise", хвилин 10-15 там були зняті в Пратері, і сама красива сцена на колесі також. Хто не бачив- обов'язково подивіться.
На головній зеленій алеї в Пратері нас приголомшила кількість людей, які займалися спортом,- всі бігли, йшли спортивною ходою, їхали на роликах, скейтах, крутили педалі. В нас також на трасі Здоров'я люди займаються, але не так масово.

Це, наприклад, Prater Tower, найвища в світі цепкова карусель, висота на яку підіймаються люди- 117 метрів.

00000086.JPG

ляльковий оркестр, виглядає це в роботі неймовірно круто!!!!
00000085.JPG

Кран-машини!!!! А в мене перша "Годзила" стоїть в гаражі, чекає місця в музеї.

00000084.JPG


Атракціони вражали. Більшість я побачив вперше, про існування деяких навіть не здогадувався.
00000089.JPG

За 38 євро можна взяти карту та покататися зі знижкою.
Але перлиною Пратеру, на мій погляд є Riesenrad, колесо огляду, побудоване в 1897-му році.

00000088.JPG
Там нас трохи повеселив співробітник. Ми взяли пільгові квитки, пройшли за турникет, потрапили в красиве приміщення, це був музей Пратеру. Подумавши, що ми пішли не туди, давай хвилюватися, до співробітника, ми не хочемо музей - хочемо кататися, а він, це неможливо, вартість квитків не повертається- йдіть беріть квитки на колесо. А потім розсміявся, сказав, вхід до колеса - через музей.
Музей зроблений чудово, за склом моделі і колеса і атракціонів і всього, що було в Пратері більше ста років тому. Сходіть, не пожалкуєте.
продовження http://sandman1975.livejournal.com/5859.html

  • 1

Четко , документально и по делу :)

Зы... На карте забыл аппендикс в Wels .. За что вам с Женей отдельное спасибо , ибо добирался бы ч оттуда перекладнымт непредсказуемо долго.

Я, кстати , в парке аттракционов не был :(
Интересно , стоит запомнить на будущее .

Про Wels в наступній частині. Нема за що.
Саме цікаве про Пратер -також в наступній частині.

  • 1
?

Log in

No account? Create an account