Previous Entry Share Next Entry
Чи є життя в Європі??? Подорож літа 2015. Частина друга. Відень
sandman1975
продовження початок http://sandman1975.livejournal.com/6434.htm

IMG_8858.jpg


15.jpg

Кордон переходили в Берегово.
В 5.30 там разом з нами вже було десятка півтора машин та кілька десятків пішоходів та велосипедістів, які їхали та йшли на роботу до Угорщини. Ті, хто під'їхав пізніше нас, кидали свої машини та також товклися біля будки паспортного контролю. Пройшовши митний контроль, стояли вже біля паспортної будки, але щоб перечекати усіх пішоходів та велосипедистів, я прикинув, знадобилося б години півтори. Чому не можна зробити їм окремий коридор, як це зроблено в кілька стах метрах на угорській стороні???
Коротше після скандалу отримали свої паспорти та переїхали до Угорщини. Ці ж самі пішоходи та велосипедисти спокійно вишикувалися в чергу, ніхто не товкся біля будки. Чому ми ведемо себе так по-різному по різні сторони кордону?
Питання риторичне.
Автобан починається через 40 км від кордону, ми їхали ледве не 100 км, не було жодної точки, де можна було б купити він'єту, так як я напередодні не зміг купити електронну. Потім почалася серьйозна злива, яка лила ледве не до Відня, прекрасно зроблена дорога надавала можливість рухатися 130 км/год при зливі, коли щітки працюють на максимальній швидкості.
В Відні зняли апартаменти з кухнею, планували трохи зекономити на харчуванні, "біленького" відігнав на паркінг системи "park'n'ride" в 6 км., зате по ціні 3.60 за добу. В коридорі апартаментів припас аутентичний умивальник.

IMG_9070.jpg

Відень мені страшенно сподобався, тому хотів ретельно його подивитися, наскільки можливо за три дні. Але з дітьми, коли ніхто крім тебе рано не встає, лягати хотять рано, довелося коректувати програму. Залишок п'ятого дня подорожі витратили на прогулянку до вокзалу, де придбали Vienna Card для себе та проїздний для старшого. Ці карти надають знижки майже в усі музеї та можливість їздити усіма видами транспорту на протязі 72-х годин. За австрійськими законами діти до 15-ти років в вихідні, свята та під час шкільних канікул їздять безкоштовно. Потім відпочивали після переїзду.
Першим в списку в нас був Шенбрунн- літня резиденція Габсбургів.

IMG_8804.jpg
Спочатку пройшлися по палацу з аудіогідами, фотографувати там неможна, незрозуміло чому. Подивитися там є на що,- шикарне вбрання залів, багато експонатів зі власною історією. Є зал, де перед імператрицею Марією-Терезією виступав маленький Моцарт, кімната, де жив Наполеон під час окупації Відня. У кімнати Наполеона - сумна історія. У ній зупинявся імператор, а після його зречення жив син Наполеона. Він доводився онуком Францу I і отримав титул герцога. Герцог Рейхштадского помер зовсім юним. У кімнаті збереглася клітка, в якій жив колись його друг - улюблений жайворонок. Подивитися треба було обов'язково, хоча іще раз я наврядчи піду по тим 40 кімнатам. А от парк- справа інша!
Трохи притомлені шаленим потоком інформації пішли дивитися сад спадкоємного принца. Він оточений алеєю, в якій можна сховатися від сонця.

IMG_8810-восстановлено.jpg

У світі небагато таких ідеальних палацових парків як Шенбрунн. Чудовий парковий комплекс прикрашає безліч фонтанів і скульптур, які ховаються за дивовижно рівно підстриженими кущами. Тут є справжні джунглі з екзотичних рослин, японський сад, унікальне зібрання кактусів, всього не перелічити.
Спочатку парк замислювався як лабіринт. Члени імператорської сім'ї гуляли в свій час за його доріжках, одночасно насолоджуючись приголомшливим ландшафтом і розважаючись в пошуках найкоротшого шляху до виходу.
Вхід лише в сам парк- безкоштовний.
Пішли ми дивитися лабірінт.

IMG_8821.jpg

Відомо, що лабіринт створювався тривалий відрізок часу, починаючи з 1698 року. Перша планіровка охоплювала велику територію, розбиту на 4 самостійні частини. У центрі на узвищенні знаходився павільйон, в якому можна було перепочити, з павільйону відкривався прекрасний вид на значну площу, розмежену рівно підстриженими кущами. Протягом XIX століття від великої території відрізалися значні шматки, процес йшов поступово, але до 1892 лабіринт перестав існувати, так як був повністю викорчуваваний. Однак за збереженими історичними документами в 1998 році його відновили. Зараз в загальній доступності знаходяться 1715 квадратних метрів, на яких можна блукати годинами.

IMG_8822.jpg

Ми там блукали з великим задоволенням. Одна частина лабіринту з меншою висотою кущів- дорослі там легко знайдуть вихід.

Потім пішли дивитися фонтан Нептуна.
Der Neptunbrunnen. Загальну композицію фонтану розробив Йоганн Фердинанд Хецендорф, а скульптурну мармурову групу створив майстер Вільгельм Бейер.
Риття басейну почалося в 1776 році, і тільки через чотири роки з'явився чудовий фонтан.
У центрі групового комплексу фонтану височить статуя бога Нептуна з тризубом, який сидить на колісниці в образі гігантської раковини. Праворуч від нього розташована морська німфа Фетіда, що стоїть на колінах і питає схвалення у Нептуна на участь сина Ахіллеса у битві під Троєю
IMG_8836.jpg
Піднялися на пагорб висотою відносно палацу метрів 20, на ньому знаходиться павільйон Глорієтти. Павільйон був побудований в 1775 році, в епоху правління Марії-Терезії.

IMG_8843.jpg

В паільйоні скрізь дивовижні скульптури
IMG_8851.jpg

Як розповідає ця табличка, павільйон в 1945-му був зруйнований під час бомбардування, а то- оригінальні деталі.

IMG_8853.jpg

IMG_8852.jpg

Звідтіля чудовий вид на парк та палац, ну і сам Відень.

IMG_8845.jpg

IMG_8839.jpg

IMG_8856.jpg

IMG_8854.jpg

Коли спустилися з пагорба, побачили що до фонтану Нептуна можна підійти з зворотної сторони. Цікаво дивитися зсередини фонтану!!!

IMG_8859.jpg

"Понаєхалі тут!!!!"- казала качка.

IMG_8858.jpg

Дивіться, як підстрижені дерева!!!!

IMG_8860.jpg

Далі дивилися так звані "Римські руїни". Теж дуже цікавий "Фонтанчик". Цей незвичайний ансамбль представляє прямокутний басейн, обрамлений напівкруглою масивною аркою з бічними стінами. Якщо дивитися на нього, то, здається, що арка повільно руйнується вниз. По центру розташовується арка з фрагментами бордюру, прикрашеного барельєфом. У самому басейні розміщені статуї богів річок Ени і Дунаю. За зведенням підноситься статуя Геракла, який бореться зі злом.

IMG_8861.jpg

Недалеко ще один символ Палацового парку, розташований в кінці алеї, близько Майндлігскіх воріт. Його основа, що виглядає як скелястий виступ, розміщує в собі дві печери. Задня напівкругла стіна Фонтану Обеліск (Obelisk-Brunnen) прикрашена квітковими вазами, а грот- скульптурами річкових богів. Всю цю композицію увінчує обеліск, встановлений на чотирьох позолочених черепах, які в свою чергу символізують мудрість і стабільність Габсбурзької династії.

IMG_8865.jpg

IMG_8864.jpg

Людей там було дуже мало, ми вкотре переконалися, що часто класні місця знаходяться подалі від популярних алей. Цей обеліск я розглядав доволі довго, нечасто бачиш такий витвір мистецтва.
Даю чимало деталей.

IMG_8871.jpg

IMG_8868.jpg

IMG_8867.jpg
Наша прогулянка зайняла п'ять годин, моя команда потроху бунтувала, повів їх на штрудель-шоу. Кафе знаходиться на території палацового комплексу, і там кожні півтори години показують та розповідають, як правильно готувати штрудель. Сходіть,- не пожалкуєте!!! Для кулінарних шоу обладнаний оглядовий зал пекарні кафе «Резиденц» (Café Restaurant Residenz) - у підвальному приміщенні. Хоча пекар веде шоу на німецькій та англійській, але хто вміє готувати, буде дивитися за руками та компонентами. Секрет в тому, як розтягнути тісто до товщини, коли через нього можна читати дрібний текст.

Тісто розкатують на столику, що крутиться. Пекар розкручує тісто, високо підкидаючи його. Виходить найтонший "блин", просвічує, немов папір. На цей млинець викладають начинку і загортають рулетом за допомогою лляної серветки. Готовий штрудель промащують яєчної сумішшю і випікають. Дійство супроводжується поясненнями фахівців на двох мовах. Всі етапи шоу можна фотографувати.

IMG_8886.jpg

IMG_8885.jpg

IMG_8883.jpg

IMG_8882.jpg

Всім дають рецепт справжнього штуделя. В кафе можна придбати начиння для нього.
Мої матроси закомандували додому- передохнути, не витримували мого темпу, а я думав, ми ще й Зоо підемо в той день, щоб ще раз спеціально не їхати.
Погуляли ввечері по центру

IMG_8895.jpg

та й поїхали в Пратер, дітям потрібна була винагорода за мужньо перенесені екскурсії.
Цього разу ми покаталися зі старшим на Prater tower

00000086.JPG

Співробітник забрав в мене телефон, який я дістав, щоб зняти відео, треба було діставати після того, як почалося. Усіх, хто катається запірають в сидіннях спеціальними замками, які автоматично відкриваються після закінчення програми. Лунає сигнал і вся конструкція різко підіймається метрів на 15 вверх, потім починає крутитися і одночас підіймається, поки не набере максимальну висоту - 117 метрів. Всі верещать та до синеви в пальцях впиваються в цепки, на яких висять сидіння. Десь хвилини півтори воно крутить на максимальній висоті, потім спускає. Десь на висоті 20 метрів, коли всі розслабляються, швидкість обертання різко зростає і всі верещать з новою силою.
Коштує вся музика 5 євр з людини. Не катався я в житті на крутішому атракціоні!

IMG_8921.jpg

IMG_8920.jpg

Дітей повели ще на "Страшки"- це ми так назвали цей атракціон. Вийшли- тримтіли від страху.

Ну і звістно, перлина Пратеру колесо Wiener Riesenrad.

IMG_8930.jpg

Цього разу всі vip-кабіни були зайняті, які під романтичну вечерю, які під гулянку або корпоратив. Коштує це 240 євр за годину чи півтори.

IMG_8910.jpg

Був час та натхнення розглянути музей Пратеру, який в якійсь мірі можна назвати і музеєм Австрії. На стінах цікаві фрески. Тут зображено, як бургомістр Відня віддає Наполеону ключі від міста в 1809-му році

IMG_8899.jpg

Тут події революції 1848-го, страта військового міністра Латура народом за бійню на вулицях 13 березня 1848-го

IMG_8900.jpg

Тут Моцарт та інші історичні події
IMG_8902.jpg

IMG_8901.jpg
Дуже цікавий спосіб демонстрації історії країни. В музеї експозиції знаходяться ніби в кабінах колеса огляду, багато що там рухається. Я тут вдруге, але знайшов багато чого нового для себе

IMG_8909.jpg

IMG_8907.jpg

IMG_8906.jpg

IMG_8903.jpg

Зверху ввечері Пратер виглядає приблизно так

IMG_8917.jpg

Пратер- місце, в яке хочеш прийти іще та іще.
Наступний, сьомий день подорожі був відведений в нас Хофбургу,- резиденції імператорів Австрії. Так він виглядає з площі Архангела Міхаіла.

IMG_8966.jpg

Палац сильно вражає.
Ще хотіли потрапити в Іспанську школу верхової їзди, але тими днями якраз було святкування 450-річчя її, на Площі Героїв мало відбутися шоу, на яке звістно було sold out., тому білих коней дивитимося іншого разу.

Біля резиденції трапився нам рарітетний Мерс.

IMG_8932.jpg

Резиденція включає в себе дванадцять палаців та займає декілька кварталів. Для огляду всього, що там є, знадобиться не дві і не три поїздки. Цього разу ми оглянули імператорські покої, колекцію посуду з фарфору та позолоченого срібла ну і музей Сіссі.

IMG_8964.jpg

Щоб це все обійти та уважно послухати знадобиться години три щонайменше.
Бенкетний сервіз для великих прийомів включає в себе за півтори тисячі предметів та важить все разом більш тони.

IMG_8950.jpg
Такий посуд стояв на столах по "рибним" дням.

IMG_8939.jpg

IMG_8940.jpg

В такі скрині пакували посуд для подорожі чи пікніку. Просто сісти та поїхати імператорам було неможна.

IMG_8949.jpg

IMG_8938.jpg

Самовар

IMG_8942.jpg

IMG_8944.jpg

IMG_8943.jpg

Кожна тарілка- витвір мистецтва

IMG_8947.jpg

Вразила ця ваза- вагою за сто кілограмів

IMG_8946.jpg

В імператорських покоях не дозволяють фотографувати- теж незрозуміло, але їм видніше.
Франц Іосиф, коли збирався відвідати покої Сіссі, дзвонив в спеціальний дзвоник, щоб всі зайві залишили приміщення.
Є його робочий кабінет, за столом якого імператор провів переважну частину свого життя. Запам'яталися керамічні печі, якими опалювався палац. Безліч картин, портретів та особистих речей.

IMG_8956.jpg

Музей Сіссі розповідає нам про життя та особистість цієї визначної та нещасної жінки.
Сукні імператриці передають наскільки вона була стрункою та витонченою,- при зрості 171 см важила 50 кг. Показані шведська стінка та снаряди, на яких Сіссі займалася гімнастикою.
Захоплювалася Сіссі і косметикою. У неї було розкішне волосся - важке і густе, хвилями спадало до колін. Для нього застосовувалися спеціальні маски. У придворній аптеці готувалися й інші зілля для імператриці: лосьйони, креми, есенції. Зараз у музеї представлена дорожня аптечка Елізабет - в ній, в різних коробках і баночках, міститься шістдесят три засобу «для здоров'я та краси».
Однак не тільки турботою про красу було зайняте життя Сіссі. Вона цікавилася політикою, вивчала іноземні мови, писала вірші, малювала. Серед експонатів є секретер з конвертами, особисто розфарбованими імператрицею, акварельні фарби і пензли.
Відомо про велику любов Елізабет до подорожей і зміни місць. Австрійська залізнична компанія виготовила для неї комфортабельний іменний вагон. Реконструкція цього вагона-салону теж представлена ​​в експозиції. Любила Сіссі і морські круїзи: на яхті «Miramar» подорожувала вона по Атлантиці і Середземному морю, бувала на грецькому узбережжі. Цей період життя ілюструє її купальний гарнітур, привезений з вілли на Корфу.
Життя Сіссі була сповнена трагічних втрат. У дитячому віці померла її перша дочка - Софі; в 1889 році покінчив із собою син Рудольф. З того моменту Елізабет не знімала трауру. У музеї виставлені траурні предмети гардероба імператриці: парасольку і віяло, кільця і ​​намиста. До самої смерті Сіссі носила тільки траурні прикраси.
Вона часто думала про свою кончину. Першийзаповіт імператриця склала ще в 1875 році. Її переслідували хвороби, вона боялася старіти, а після загибелі сина часто впадала в депресію. У шістдесят років вона знову залишила чоловіка і відправилася мандрувати по світу. У її дорожній аптечці були шприц і кокаїн (у той час його ще не вважали наркотиком). Цей шприц у шкіряній коробочці теж зберігається в музеї Сіссі.
Загинула імператриця в Швейцарії, куди вирушила на лікування. Там, на березі безтурботного Женевського озера, її зразив прямо в серце заточеним напилком анархіст Луїджі Луккені. Поховали Сіссі поруч із сином Рудольфом.
Музей Сіссі відкрився в імператорських апартаментах Хофбурга 24 квітня 2004. У ньому було представлено триста експонатів з життя імператриці. У квітні 2014 Sisi-museum зазначив десятирічний ювілей.
Дуже цікавий музей, але навряд чи я піду туди ще раз.

IMG_8936.jpg

IMG_8935.jpg

Трохи погуляли та випадково зайшли до Національної бібліотеки, її не було в наших планах. З'ясували, що відкритий для відвідування парадний зал. За чотирьох- 12 євр, чому не піти. І тут я знову переконався, що не такі популярні місця часто вражають куди більше "розкручених".
Одразу ж згадався улюблений Індіана Джонс.

IMG_8986.jpg

Парадний зал Національної бібліотеки Австрії має в довжину 77.7 метрів, 14.2 в ширину та 19.6 в висоту. Виглядає він неймовірно!!!

IMG_9017.jpg

IMG_9015.jpg

Будувати його почав імператор Карл шостий, фрески були зроблені до 1730- року. Парадний зал містить більше 200000 книг, виданих з 1501 року по 1850 рік. На даний час компанія Google займається переведенням книг, що там зберігаються, в цифровий формат.

IMG_8985.jpg

IMG_8984.jpg

Драбина висотою мабуть метрів вісім!!!

IMG_8990.jpg

Скрізь тайники!

IMG_8995.jpg

IMG_8998.jpg

Статуя Карла шостого, автора ідеї будівлі залу. В центрі залу 15000 томів з колекції принца Євгена Савойського, образ якого втілений в бронзового вершника на площі Героїв.

IMG_8997.jpg

В залі зібрані різні карикатури та ілюстрації дофотографічного періоду видавництва газет. Тут, наприклад, про візит Марка Твена до Відня та відвідування ним австійського парламенту

IMG_9008.jpg

Тут про автора проекту міського парку

IMG_9006.jpg

А тут про страйк працівників громадського транспорту.

IMG_9001.jpg

Обійшовши все, я просто сів, задрав голову та довго сидів, розглядаючи все навкруги, така там дивна атмосфера, щось є таємниче та я б сказав навіть містичне.
Скажу вам, що цей парадний зал справив на мене враження куди більше, ніж всі ті імператорські покої та тарілки з келихами разом взяті.
Був помічений прикольний самокат

IMG_9020.jpg

По дорозі до Штефан плац, де ми хотіли подивитися Собор Святого Стефана, трапився чудовий фонтан, не знаю, як називається.

IMG_9024.jpg

IMG_9021.jpg

На Штефанплац народу було неймовірно багато. Ось власне, сам собор.

IMG_9026.jpg

IMG_9033.jpg

IMG_9028.jpg

Ратуша була огорожена- готувалися до чергового заходу, тому як слід цю чудову будівлю ми не подивилися.

IMG_9056.jpg

Погуляли по задвірках університету

IMG_9060.jpg

подивилися пам'ятник меру міста, який кажуть, рятував віденців від чуми

IMG_9065.jpg

Діти поприбивалися і вкотре підняли бунт. Довелося їхати додому.
Наступний день почався з кафе "Захер", яке знаходиться в одноіменному отелі. Отель знаходиться позаду Віденської Опери.

IMG_9084.jpg

Відень знаменитий своїми кав'ярнями, куди вранці або ввечері можна прийти, замовити чашечку ароматного напою і почати читати газети. Хоча обіцяного затишку в таких закладах вже не знайти, серед відомих столичних кафе є одне унікальне - «Захер» (Café Sacher).
Тільки в ньому (ну, і ще в кафе «Захер» в Зальцбурзі, Інсбруці та Граці) готується оригінальний торт «Захер», мабуть, найвідоміший у світі десерт. Над його виробництвом тут працює лише сорок чоловік. При цьому кожен рік продається більше 360 тисяч цих кондитерських виробів по всій Австрії та закордон.
Сам торт «Захер» (Sachertorte) був уперше приготовлений в 1832 році Францом Захером, тоді ще 16-річним учнем кондитерського мистецтва. Йому довелося створювати десерт для міністра закордонних справ Австрії Клеменса Меттерніха і його високопоставлених гостей, бо захворів шеф-кухар, що працює при дворі.
Юнак створив торт з шоколадного бісквіта з прошарком абрикосового конфітюру і шоколадною глазур'ю, і подав до нього несолодкі збиті вершки. Гості оцінили торт, але про нього забули, а його рецепт дбайливо зберігався в стінах будинку Захер, поки Франц не повернувся до Відня і не відкрив в 1848 р свій магазин.
Нагадав про торт старший син Франца Едуард. Він навчався у віденській кондитерській «Демель», яка постачала продукти на імператорський стіл, і там почав готувати торт «Захер», але по зміненому рецептом. А в 1876 році відкрив зі своєю дружиною готель «Захер» і готував гостям такий же торт, що і в «Демеля».
Зрештою право виготовляти торт за оригінальним рецептом Франца Захера отримав саме готель «Захер», а в «Демеля» зараз подається змінений їм кондитерський виріб, що називається «демелевскім тортом« Захер ».

IMG_9073.jpg

Сам торт «Захер» коштує близько € 5,60 за шматочок. Він являє собою невеликий трикутний шматок, який подається зі збитими вершками. Торт дуже солодкий, а вершки- ні. В інтернет-магазині готелю можна замовити «Захер» різного розміру: 12, 16, 19 і 22 сантиметри.
Готель «Захер» і кондитерська «Демель» не раз судилися за право на виготовлення торта «Захер».
Коли Анна Захер померла, і готель збанкрутував, її син Едуард продав справжній рецепт торта кондитерської «Демель». Так, з 1934 року демелевскій торт продавався з написом «Едуард Захер. Відень ».
Демель стверджував, що, купивши рецепт у Едуарда Захера, він один має право на продаж торта в солодко-гіркому шоколаді з фірмовою маркою «Захер». За рецептом Готелю "Захер" торт складається з двох круглих коржів з проміжним шаром з абрикосового конфітюру, кондитерська Демель робила торт цілком і з шаром абрикосового конфітюру зверху, під шоколадною глазур'ю. Ця суперечка називали "Війною семи солодких років". Тяганина закінчилася в 1962 р перемогою Готелю "Захер", якому з тих пір було присвоєно право першості на оригінальний рецепт торта "Захер".
Після довгих суперечок тільки в 1963 році було вирішено:
1. «Захер» продає торт під назвою Original Sacher-Torte і ставить зверху круглу шоколадну медаль.
2. «Демель» виготовляє свій варіант торта Eduard Sacher-Torte з трикутною медаллю. Зараз торт відомий як Demel's Sachertorte.
В результаті, оригінальний торт ви можете спробувати у Відні тільки в кафе «Захер»!!!

IMG_9071.jpg

IMG_9072.jpg

Дійсно, торт дуже смачний і кава, яку готують в кафе теж вище усяких похвал. Сходіть,- не пожалкуєте. Тільки не в середині дня, якщо не хочете стояти в черзі. Ми, наприклад, були там в 9 ранку. Популярне місце.
Наш шлях лежав від опери в бік Карлскірхе. через Карлсплац. Карлсплац- важливий транспортний вузел Відня. Тут завжди велика кількість трамваїв та автобусів, станція метро тут також вузлова. Площу Карлсплац назвали на честь Карлскірхе- храму, що знаходиться неподалік.
Сильно пригортають увагу павільйони Отто Вагнера.

IMG_9097.jpg

IMG_9095.jpg

Архітектор Отто Вагнер працював над планом реконструкції Відня ще в 1890 році. Однак влада міста ухвалила лише проекти віденської залізниці (S-Bahn). «Otto Wagner Pavillon» - перший павільйон міської залізниці. Відкрили його на станції Карлсплац в 1899 р Надземні павільйони станції багато прикрашені квітковими орнаментами роботи Йозефа Ольбріха, виконаними в стилі модерн.
У період 1976 - 1981 рр. проводилась реконструкція Віденського метрополітену. Підземна частина станції Карлсплац теж зазнала змін, але старовинні надземні павільйони будівельники переробляти не стали. Під тиском громадськості вирішено було відреставрувати їх і перенести на інше місце. Практичне значення ці споруди втратили, але досі вони цікаві як туристичні об'єкти. В одному з павільйонів знаходиться кафе, інший належить музею.
А в Одесі нещодавно продали два трамвайних вагони 40-50 років на метал. Сумно це все. потроху знищується все, що символізує аутентичність наших міст.
Цікава скульптура, я бачу там маму, яка намагається посадити дитину пісяти. Ніде не знайшов інформації, що це все таке, може хто знає?

IMG_9092.jpg

І ось, власне Карлскірхе.

IMG_9099.jpg

Цей храм отримав своє ім'я на честь італійського священика - святого Карло Борромео. Міланський архієпископ Карло Борромео під час чуми 1575-1578р, незважаючи на високий церковний ранг виходив на вулиці міста. Він допомагав хворим, особисто здійснював обряди над вмираючими. Після смерті Борромео був канонізований.
Коли страшна епідемія чуми 1712р. пронеслася по Австрії, Карл IV Габсбург дав обітницю побудувати храм і присвятити його святому Карлу - позбавителю. Роботу над проектом доручили архітекторові Йогану Бернгард фон Фішер Ерлаха. Основними ідеями проекту Карлськірхе стало прославляння величі Габсбургів і подяку Святому Карлу.
Будівництво церкви почалося в 1716 та тривало 24 роки. Її площа - 80 на 60 м; висота куполу - 72 метри. Будівля є видатним зразком бароко, проте в його зовнішності проглядаються і риси інших стилів.
У храм ведуть широкі сходи, по краях їх стоять фігури ангелів. Ангел праворуч символізує Старий Завіт; ангел зліва - Новий. Фронтон портика над входом прикрашений барельєфом роботи Джованні Станетті - «Перемога над чумою». На фронтоні будівлі - статуя самого Святого Карла, підносить молитви для позбавлення від чуми. З двох сторін від портика встановлено дві монументальні колони, прикрашені спіралевіднимі барельєфами. На них можна побачити сцени життя Карло Боромео. Завершують композицію фасаду дві башти. В їх підставах є невеликі бічні входи в будівлю собору.

IMG_9102.jpg

Всередині храму встановлений ліфт, на якому ми піднялися в купол, щоб роздивитися фрески 1725-1730 років. Людей там небагато, що робить туристичний об'єкт особисто для мене більш привабливим. Атмосфера там дуже піднесена, ми там провели пару годин.

IMG_9121.jpg

IMG_9119.jpg

IMG_9117.jpg

IMG_9112.jpg

IMG_9110.jpg

IMG_9108.jpg

IMG_9106.jpg

По сходах можна піднятися іще на 10 метрів, щоб через вікна подивитися на Відень, але нічого не втратите, якщо не підніметесь. Читати "тут був Вася" різними мовами та дивитися через брудні вікна з решітками я не дуже люблю.

IMG_9115.jpg

Пишуть, що неможна торкатися.

IMG_9131.jpg

Ікони Карлськірхе, крім життя Карло Борромео, розпоповідають про чотири головні чесноти (розсудливість, хоробрість, помірність у всьому, справедливість). Головний вівтар прикрашає ліпний рельєф, що зображає св. Карла Борромео, піднесеного в рай на хмарі в оточенні ангелів та херувимів.

IMG_9134.jpg

IMG_9151.jpg

IMG_9136.jpg

IMG_9159.jpg

IMG_9158.jpg

IMG_9153.jpg

IMG_9135.jpg

Коли вийшли, виторгували знижку на квитки на концерт. Так, в Карлскірхе вечорами відбуваються концерти, цього разу нам пропонували Вівальді "Пори року" в виконанні скрипичного квінтету. Акустика в храмі ідеальна, хоча ми сиділи доволі далеко, прониклися прекрасною музикою. Вільних місць не було, поприходили переважно місцеві. Ще був соліст, який тенором виконав пару оперних арій. Це було супер!
Як вийшли з концерту, побачили, що водойму перед храмом всю обсіли люди. Люди спілкувалися та вживали напої (бухали).

IMG_9313.jpg

Була, наприклад, компанія з клітчастим рептухом, повним баночного пива, були й більщ цивільні, що пили вино зі скляних келихів, так чи інакше, усі, хто на цьому фото-бухають. Це я на той випадок, якщо вам будуть розповідати, що в Європі не розпивають алкоголь на вулиці.
Зоопарку відведу окремий пост.
Що казати, Відень- одне з найкрасивіших та комфортних міст, в яких ми побували. Це поняття включає в себе і величезну кількість цікавих об'єктів, і інфраструктуру і транспорт, клімат та ще багато чого. Я тут вдруге, але точно знаю, що приїду ще не раз. Відень- красивий, він смачний, він....

IMG_9316.jpg

IMG_9314.jpg

Далі буде...


  • 1
Хорошо, но много.
Вена - хороший город , сбалансированный я бы сказал .

  • 1
?

Log in

No account? Create an account