Previous Entry Share Next Entry
За 50 грн на Металліку???- брехня,- скажете ви.
sandman1975
IMG_07072.jpg
Тим не менше, це абсолютна правда. Багато часу пройшло з тих пір. Багато що забулося, а багато які спогади про цей концерт " виринають у пам’яті і заповняють всю її оселю",- як писав Довженко.
Не помилюся, коли скажу, що саме цей концерт став для нас з Пашою знаковим. Хоча він не був першим "важким" концертом в моєму житті, була "Арія" "Шах" "КПП" "Корозія Металу" в далекому 1991-му, про це іншого разу.
Саме цей концерт дав початок усім послідуючим концертам в нашому житті. І мабуть враження було самим сильним, тому що концерт такого рівня ти побачив вперше.
Отже, про все по порядку.
Після закінчення Дніпропетровського університету, ми всі роз'їхалися хто куди, але підтримували зв'язок, телефонували одне одному, я Паші на роботу, він з переговорного пункту мені додому. Хто не знає, в Україні в 1999-му ще майже ніхто не мав мобільного телефону, а на тих, хто їх мав, дивилися як на інопланетян, телефон тоді був предметом розкоші, а не засобом зв'язку. В моєму рідному Корсуні не лишилося майже знайомих мені людей, які слухали мою улюблену музику, інформацію про нові альбоми я отримував лише у відрядженнях, коли бував в Києві на Петрівці, де було декілька тематичних павільйонів. Інтернетом я почав користуватися лише в кінці 2000-го, він був жахливим з дуал-апом.
І ось одного травневого вечора чую я по телевізору, що Металліка виступить в Києві 27 червня на фестивалі "Рок-Київ"!!!
Наступного дня відстукав я термінову телеграму Паші з двома словами:"Срочно позвони!" Телефонувати він мав ввечері, коли я повертався з магазину, де працював. Так я йому розповів про майбутній концерт, і для нас не було питання їхати чи ні. Але я не вірив в те, що вони приїдуть!!! В Україні тоді було дуже мало усяких концертів, принаймі я так вважав.
І тут моя улюблена банда!!! В Київ! Було відчуття повної нереальності.
Домовилися, що Паша приїде за пару днів до концерту в Корсунь, а вже потім ми поїдемо до Києва.
Тут не задовго до майбутнього концерту трапилася трагічна для Корсуня подія: внаслідок скиду якихось шкідливих речовин зверху по течії в річку Рось почала масово дохнути риба, ситуацію посилила неймовірна спека, температура трималася біля 35 градусів. Річка стала неймовірно воняти, в місті закрили водогін, так як все це лайно одразу потрапило до водозабору. Як жити в квартирних будинках без водопроводної води? Воду зі скважин почали возити трохи пізніше, а пару днів довелося пожити як... Ну то таке, просто спогади.
В 7 ранку ми з Пашою сідали в перший автобус до Києва з Корсуня. З самого початку ми вирішили, що вся решта груп фестивалю нам не дуже цікава, тому підемо лише на Металліку.
На двох в нас було біля 500-600 грн., нагадаю, що влітку 1999-го року долар коштував десь 4.20-4.30 грн, пляшка українського пива, іншого ми тоді не вживали, коштувала трохи більше гривні.
Так, десь о десятій ранку 27-го червня 1999-го року ми вже були біля кас Республіканського стадіону.

20150511_200037_7549_725302.jpeg

20150511_200037_7549_725301.jpeg

Квитки були на останній день фестивалю "Рок-Київ" по 50 грн. Біля кас майже нікого крім нас не було.
Закралися сумніви, раптом ніякої Металліки не буде, а все це розвод в дусі МММ???!!! Вирішили ризикнути, взяли два квитки.
Металліка мала вийти на сцену в 20.30
Треба було чимось зайнятися весь цей час. Ноги самі нас принесли на Хрещатик, де ми для початку підкрепилися в Макдональдсі, потім сіли пити пиво за столик десь ближче до Майдану, тоді почали битися за покупців пивні бренди, кожен за свої пропонував намети, шатри.
Як зараз пам'ятаю, що це був розливний "Славутич", келих якого коштував 3 грн. На той час це було геть недешево. Вже в 10 ранку температура була біля 30-ти, протягом дня воня піднялася до 35-ти. Ми просто гуляли по Києву та іноді, коли ставало геть спекотно, знову пили пиво.
Пам'ятаю, що зайшли в якесь круте кафе десь на Хмельницького пообідати, людей не було зовсім, Паша як досвічений пацан запропонував замовити пиво, щоб зрозуміти, які там ціни. За два пива довелося дати гривень 20, тому їсти ми там не стали.
"Для них мы просто лохи, которые приехали на МеталлиСу",- сказав тоді Паша.
Десь годині о 16-ї ми вирішили бути вже на стадіоні. Ми пройшли перший контроль, в нас була маленька мильниця "Скіна", її примусили здати в камеру схову. Чому?- незрозуміло. "Одно фото- и Металлика прекращает выступление"- брехали нам. Досі жалкую, що нема жодного фото нашої прогулянки Києвом того дня. Вся плівка була для концерту, а тут таке!
Підкорилися. Треба було залити горе. На самому фестивалі було лише пиво "Taller", ми надибали намет з симпатичною дівчиною, яка наливала. Чомусь столиків там не було, або я їх не пам'ятаю, так чи інакше ми з Пашою посідали на пивні кеги, пили пиво, було дуже спекотно, вставали лише для того щоб сходити відлити. В нас була бесіда з цією приємною дівчиною, ми розповідали про Металліку, пару раз нас намагалося прогнати її начальство, але дівчина нас відстояла, ми вже лишили в касі закладу гривень сто.

20150511_200038_7549_725306.jpeg

20150511_200038_7549_725305.jpeg

20150511_200038_7549_725304.jpeg

20150511_200038_7549_725303.jpeg

Тим часом виступала група "Мертвий півень". Це ми знали з програми фестивалю. Час ми знали, бо в Паші був годинник. Був діалог з підполковником-артилеристом, який теж в формі брав пиво, такого змісту:
-Товарищ подполковник, вы знаете что такое Enter Sandman?
-Нет, не знаю.
- Зачем тогда Вы пришли на концерт Металлики?
-Просто интересно.
Коли ми в черговий раз ходили відлити, нас ледве не прийняли менти, мабуть вигляд в нас був той іще, ми їх вблагали нас не чипати, бо ми приїхали на Металлісу. Цей совок ще досі не витравився з нашого життя. Ми не порушували громадського порядку, нікого не чипали, просто були дуже нетверезими, але ж ми не в оперу прийшли, а на рок-концерт. Порівняйте з порядками на концертах десь в Європі.

20150511_200036_7549_725300.jpeg

Так чи інакше, то був сигнал, що треба зупинитися, та й дівчина нам натякала, що ми можемо не потрапити на концерт, тому ми перейшли на бонакву. Десь за хвилин сорок до виходу Металліки ми зайшли на сам стадіон, пиво було лише ззовні, під чашою стадіону. Повітря геть всередині стадіону не рухалося, температура там була, гадаю, градусів 40. Народу, як пишуть, на Металліку зібралося тисяч 10.

20150511_200039_7549_725308.jpeg

20150511_200038_7549_725307.jpeg
Тут ми вперше в житті почали протискуватися в перші ряди. Легенда була такою: Ми з Дніпра, стоїмо біля самої сцени, виходили попісяти, там наш друг Руслан, пустіть нас, будь-ласка. Спочатку, перших метрів 20 пройшли без перешкод, потім я складав екзамен по географії Дніпра, чувак спитав, на якій вулиці знаходиться Озерка. На Горького,- відповів я, між Горького та Пастера, проходь!
Так, правдами та неправдами ми підійшли до самісінької сцени. Народ був потний та й як і ми не особливо вірив в те, що Металліка таки виступить. Реклами було дуже мало, в самому Києві майже не було афіш. Позаду сцени був баннер на тему "Reload". Всі нервували, не вірили, що Метла буде.
І тут Ларс Ульріх висунув свою голову з-за куліс. "Ульріх, Ульріх!!!"- почав скандувати натовп. Так усі зрозуміли, що нас не обдурили.
20150511_200039_7549_725311.jpeg

20150511_200039_7549_725310.jpeg

Ні "Extasy of gold" ні "Bredfan" я не пам'ятаю, моя пам'ять каже, що першим був "Master of puppets", вони просто вийшли та зненацька на всю потужність заграли мастер, мастер. Причому Хетфілд не співав слова

Come crawling faster,
Obey your Master
Your life burns faster
співали їх ми- українські фани, Хет вступав лише на словах
Obey your Master

Але офіційний сайт та відео, яке виклали досить недавно, кажуть, що таки мастер був другим в сеті. Можна сказати, що я отримав екстаз від вперше почутого та побаченого виконання моєї улюбленої пісні Металліки. Десь прочитав, що Хетфілд колись сказав, що в Києві групу погано прийняли, ніхто не підспівував. Я був там і з усією відповідальністю заявляю, що це абсолютна брехня!!!
20150511_200040_7549_725314.jpeg

20150511_200039_7549_725312.jpeg

Майже всі в перших рядах знали тексти та співали разом з Хетфілдом, скакали та трясли черепом. Людей тільки могло бути набагато більше, Все-таки, для Металліки в столичному місті 10000 металхедів занадто мало, квитки по 50 грн стали продавати лише в останній день.
Лише після Мастеру Хетфілд привітався "хелло, Київ!!!" та товкнув коротеньку промову, причому натовп реагував дуже активно та голосно. Далі Металліка продовжувала стріляти 100%-ми бойовиками, з дуже короткими паузами між піснями.
20150511_200040_7549_725318.jpeg

20150511_200040_7549_725317.jpeg

20150511_200040_7549_725316.jpeg

20150511_200040_7549_725315.jpeg

Джейсон пив з пластикового бокалу якусь зелену херню, мабуть "тархун", залишки разом з тарою летіли в натовп. Медіатори кидали, але ми з Пашою жодного не спіймали.

Breadfan
Master of Puppets
Of Wolf & Man
The Thing That Should Not Be
Fuel
The Memory Remains
Bleeding Me
Bass/Guitar Doodle
The Four Horsemen
For Whom the Bell Tolls
King Nothing
Wherever I May Roam
One
Fight Fire with Fire
Nothing Else Matters
Sad But True
Creeping Death
Die, Die My Darling
Enter Sandman
Battery

Запам'яталося, як натовп підспівував на-ра-ра-ра-----ра-ра-ра в memory remains. Спека була неможливою.
Абсолютно всі- і фани і музиканти непреривно втрачали воду, коли вони були підсвічені контровим світлом, вони трясли черепом та мотали ним, а піт летів з їхнього волосся в різні сторони, хоча лише Кірк Хеммет зберіг свій хайер, решта була підстрижена, Хетфілд до плечей, Джейсон та Ларс були з короткими зачісками. Ця картина в мене досі перед очима.
Вразило виконання "One" Спочатку автоматні черги та вибухи, на цей час було вже майже темно, тому в хід пішла піротехніка, потім гітара, народ подіставав запальнички, мобілок тоді майже ні в кого не було.
На місці, де музика стає як автоматна черга знову вступила піротехніка, та світло працювало в унісон з музикою. Хочу сказати, що Металліка в Київ привезла повний комплект обладнання, шоу було абсолютно повноцінним.
По закінченню "One" Хет гукнув: "Thank you, Kyiv!!!"
Nothing else matters як водиться хлопці посаджали дівчат на плечі, всі в кого були запалили запальнички.
Я дуже хотів Enter sandman, її зіграли передостанньою, причому Джейсон пробігся з гітарою поряд з бар'єром, мені вдалося до нього доторкнутися, коротше, "прікоснулся к вєликому!"
Останню Хетфілд в фанів запитав "Fast or slow?!!!", народ кричав "Fast!!!!"
Останньою була надшвидка "Battery". Люди не хотіли розходитися. Чули від однієї дівчини фразу: "Єсть в жизні двє вєщі: оргазм і концерт Мєталлікі!!!"
Забравши свою скіну, ми зробили одне-єдине фото біля туалету, на якому висіла афіша цього концерту- фестивалю Рок-Київ, та потім пішли на Хрещатик відновлювати запаси рідини в організмі за допомогою Славутичу по 3 грн.
Важко переоцінити значення цього концерту для нас!
Далі буде...

  • 1
Знаковый ?

Да то був писец какой поворот :)

Круто вышло, хотя странностей было много :) ну и с алкоголем надо быть по аккуратней, конечно

І так ми від концерту до концерту все акуратніше та акуратніше:)))))))))))))

Ну не всегда :)

Но вообще концерт в жару это тема .

  • 1
?

Log in

No account? Create an account