Previous Entry Share Next Entry
Сultural exchange
sandman1975
00001011.JPG
По дорозі з Карінтії в Італію ночували ми в селі Бад Кляйнкірхгайм, В Клагенфурті щось не знайшлося житла. Село виявилося гірськолижним курортом, мешканці якого влітку увівсю займаються тваринництвом. Я рано прокинувся та пішов пройтися. Дивіться фото.

00000936.JPG

00000935.JPG

00000939.JPG

00000937.JPG

Пустий влітку паркінг біля витягу взимку мабуть геть заповнений.
Ось що пишуть в інтернетах:
Бад Кляйнкірххайм (Bad Kleinkirchheim) - невелике село, розташована в землі Каринтія. З давніх часів відомі місцеві термальні джерела. Пфальцграф Пото ще в XI столітті оцінив їх цілющу силу, а сьогоднішні туристи з великим задоволенням занурюються в воду «Терм св. Катрейн »і« Римських терм », так що слоган Бад Кляйнкірххайм« З траси - в терми »абсолютно справедливий. Село знаходиться в красивій долині недалеко від національного парку Нокберге.

Ріст і розвиток Бад Кляйнкірххайм як курорту, перш за все, був обумовлений наявністю в цій місцевості термальних джерел. Цілюща вода із земних надр надходить в басейни Roemerbad і St.Kathrein - оздоровчих комплексів, де можна відпочити весело і з комфортом, а також поправити своє здоров'я. До послуг відпочиваючих гольф, піші прогулянки по гірських схилах, теніс, верхова їзда, сквош, широкий вибір оздоровчих процедур.

У зимовий час Бад Кляйнкірххайм - це також і гірськолижний курорт з великими можливостями як для новачків, так і для професіоналів. Траси тут найрізноманітніші, рельєфи місцевості - на будь-який смак. Геометрія спусків і підйомників ретельно продумана, що також входить в число достоїнств курорту.

На схилах Бад Кляйнкірххайм любив кататися Франц Кламмер - австрійська зірка гірськолижного спорту, олімпійський призер та рекордсмен кубків. Тут він навчався кататися і згодом відкрив ресторан.

00000940.JPG

Стежинка вела мене до церкви.

00000941.JPG

Баранина в Альпах дуже смачна. Хлопці, з якими їздив на AC/DC, не дадуть збрехати.

00000943.JPG

З пригорбка, по якому я йшов, був чудовий вид

00000944.JPG

Біля самої церкви трапилася столярна майстерня з приємним запахом стружки.

00000946.JPG

Ось власне, церква.

00000948.JPG

Цвинтар під стінами церкви.

00000961.JPG

00000956.JPG

00000950.JPG

Місцеві живуть довго, мабуть має вплив повітря та здоровий спосіб життя, я не підраховував, але здалося, що середній вік померлих 70-80 років, принаймі могил людей, які померли молодими, я майже не знайшов.

00000951.JPG

Біля самого паркану церкви був помічений хлів, пахнув він як треба- тобто натуральними кізяками.

00000957.JPG

Гідрант

00000962.JPG

Колонка
00000963.JPG

Знову церква
00000964.JPG

Дитячий садок

00000965.JPG

Обеліск на самому видному місці. Присвячений жителям села, які загинули в Першій та Другій світових війнах. Там перечислені їхні імена та дати життя.

00000967.JPG

00000970.JPG

00000968.JPG

Сільрада.

00000973.JPG

Лютеранська церква зі своїм цвинтарем.

00000977.JPG

Ось так збирають молоко у селян в Австрії. Позашляховик доїде до любої полонини, а щоб молоко не пропало, цистерна охолоджується холодильною установкою.

00000991.JPG

00000990.JPG

00000989.JPG

00000988.JPG

Потім з малих цистерн молоко потрапляє до великих цистерн, а звідтіля- до молочних комбінатів.

00000993.JPG

Раптом хто шо хоче придбати в Бад Кляйнкірхгаймі, ось ціни

00000992.JPG

Оригінальна композиція

00000996.JPG

Сіна накошу...

00000999.JPG

00000998.JPG

00001005.JPG

Загалом, Бад Кляйнкірхайм справив дуже приємне враження, життя влітку тут ніби призупинилося, треба заїхати сюди взимку.
А наш подальший шлях був в напрямку Італії. Дітям була обіцяна піцца, яку мав зробити Діно.
За нашею домовленістю, ми мали пригостити їх справжнім українським борщем, вони нас- піцою.
Деякі компоненти нами були для цього привезені з України.
Ми прибули, привіталися, ми тут були вже вдруге, зустрічали нас ніби родичів. Пригостили Діно гагаузським вином. Ввечері Лючіана замісила тісто, рецепт простий: борошно, сіль, олія, дріжжі, вода, руки. Тісто, накрите плівкою, вони завжди витримують при кімнатній температурі, піццу випікають на наступний день.
Як розповів нам Діно, будинок цей він перебудував з будинку 16-го століття, лишивши деякі стіни та приміщення в первісному стані.

00001105.JPG

Гордість власника- камін та піч для піци.

00001106.JPG

Аутентичний буфет

00001107.JPG

Але топити піч в літню спеку- дурна справа, тому зацінити піч в роботі Діно запросив взимку.
Середня оцінка їхнього закладу на Booking- 9, погодьтеся, це дуже непогано. Я був першим клієнтом, який лишив відгук. Мені було цікава думка людей, які мінусували. Процітую клієнта з сусідньої країни:
"Расположение крайне неудобное - вид только на дикий некрасивый лес, проездную дорогу и поля. Адрес указан неточно - на картах дом 10 получается как раз в этом самом некрасивом лесу. Пойти погулять здесь реально некуда - только через дорогу в виноградник, да и все, куда-то дальше идти не очень безопасно, дорога узкая и петляет, машины ездят быстро, при нас было две аварии."

В самому заголовку на їхній сторінці в Booking вони позіціонуються як Агрітуризмо, діюча ферма, тобто їдеш туди, якщо ти цікавишся життям простих італійських фермерів, а у ферм інші вимоги до розташування, і фермери в першу чергу займаються своїми повсякденними справами- косять траву, оприскують виноград, оливи, а потім розважають гостей, він би ще про трактор о п'ятій ранку написав. З приводу неточної адреси- брехня, пойти погулять- не хочу навіть коментувати, дорога узкая і петляет, аварии - без коментарів. Є така категорія людей, що тут зробиш, перед ними хоч на пупі вертися- все одно обгидять.

Повернемося до піци. Як я вже писав, випікати ми будемо в духовці, а не в печі.

00001135.JPG

00001134.JPG

00001133.JPG

00001132.JPG

00001131.JPG

00001130.JPG

00001122.JPG

Цікава була саме домашня піца, а не з ресторану. Лючіана зробила для нас 4 різних, так як вони роблять собі. Нам все дуже сподобалося.
Наступного дня після завершення оглядової програми ми купили свині ребра, буряк, капусту, цибулю, моркву та приступили до приготування традиційної української страви. Діно та Лючіана були попереджені про приблизний час готовності. Не знайшли ми в Італії сметани, а везти з собою- ніяк не довезли б. Ну що сказати, за винятком сметани, борщ вийшов в нас дуже нічого. Я поставив кастрюлю на стіл на хазяйській терасі, дружина красиво нарізала корсунського найкращого сала, часнику. Діно та Лючіана ще й принарядилися до вечері. Діно спочатку дістав своє вино, але я сказав, що під борщ вино не п'ють. Тоді на столі з'явилася граппа. Так під граппу та спілкування борщ і пішов, тарілка за тарілкою. Трохи згодом приїхали їхні три сина, ми їх почали пригощати. Спочатку вони були налаштовані скептично, але після першої ложки з репліками "Buono!!!, "Bravo!", почали топтати як слід. Отак, за вечерею шестилітрова кастрюля борщу пішла як у дим. Ми подарували Лючіані одну-єдину книжку англійською, яку знайшли, про українську кухню, ще довго проходилися по нюансам,- хто розуміє, справа в першу чергу саме в нюансах.
Чесно кажучи, ми не очікували, що борщ призведе такий фурор на людей, які багато де побували, та багато чого бачили. Для нас це теж великий позитивний досвід.
Було дуже добре!

00001011.JPG

Ледве не забув, ми випадково навчили наших італійців ще одній секретушці!!!
Виявилося, що вони гадки не мають про КОМПОТ!!!!!
Після піцци Лючіана дала нам з собою червоної смородини, персиків, ще чогось, не пам'ятаю. Частину ми затоптали, з іншої наварили компоту. Нахолодили та поставили на стіл разом з борщем.
Скажу вам чесно, компот призвів враження майже таке, як і борщ!!!! Уявляєте, люди живуть, вирощують ягоди, роблять з них джеми, продають їх, але не знають, що з них можна наварити прекрасний напій, який літом йде на ура!
Ми розповіли, що у нас в Україні нема конкретного рецепту компоту- в кастрюлю йде все, що є на даний момент, причому ягоди та фрукти можуть бути і другого сорту. Всього три компоненти: ягоди-фрукти, вода, цукор.
Сподіваємося, компот разом з борщем увійде в їх меню.

?

Log in

No account? Create an account